Для клиентов
Контакты
Тел.: +38 (097) 610-50-99
Email: agancy.brand@gmail.com
Международные договора
Назад ]
                            Договір 
                      про патентну кооперацію 
                      від 19 червня 1970 року 
                             (укр/рос) 
          (переглянутий 2 жовтня 1979 р., 3 лютого 1984 р.) 
   Набуття чинності для України: 25 грудня 1991 р.* 
                  Статус Договору див. ( 895_003 ) 
                                 Зміст** 
        Вступні положення 
  Стаття 1: Заснування Союзу 
Стаття 2: Визначення 
           Розділ I. Міжнародна заявка і міжнародний пошук 
  Стаття 3: Міжнародна заявка 
Стаття 4: Заява 
Стаття 5: Опис винаходу 
Стаття 6: Формула винаходу 
Стаття 7: Креслення 
Стаття 8: Домагання пріоритету 
Стаття 9: Заявник 
Стаття 10: Відомство, що одержує 
Стаття 11: Дата і наслідки подання міжнародної заявки 
Стаття 12: Пересилка міжнародної заявки до Міжнародного бюро і 
            до Міжнародного пошукового органу
Стаття 13: Можливість одержання копії міжнародної заявки 
            зазначеними відомствами
Стаття 14: Деякі недоліки міжнародної заявки 
Стаття 15: Міжнародний пошук 
Стаття 16: Міжнародний пошуковий орган 
Стаття 17: Процедура, що застосовується Міжнародним пошуковим 
            органом
Стаття 18: Звіт про міжнародний пошук 
Стаття 19: Зміна формули винаходу в Міжнародному бюро 
Стаття 20: Розсилання матеріалів міжнародної заявки до зазначених 
            відомств
Стаття 21: Міжнародна публікація 
Стаття 22: Копія, переклад і мито для зазначених відомств 
Стаття 23: Відстрочення національної процедури 
Стаття 24: Можливе припинення дії міжнародної заявки в зазначених 
            державах
Стаття 25: Перегляд рішень зазначеними відомствами 
Стаття 26: Можливість внесення виправлень до міжнародної заявки 
            у зазначених відомствах
Стаття 27: Вимоги національного законодавства 
Стаття 28: Зміна формули винаходу, опису винаходу та креслень у 
            зазначених відомствах
Стаття 29: Наслідки міжнародної публікації 
Стаття 30: Конфіденційний характер міжнародної заявки 
              Розділ II. Міжнародна попередня експертиза 
  Стаття 31: Вимога на проведення міжнародної попередньої експертизи 
Стаття 32: Орган міжнародної попередньої експертизи 
Стаття 33: Міжнародна попередня експертиза 
Стаття 34: Процедура, що застосовується Органом міжнародної 
            попередньої експертизи
Стаття 35: Висновок міжнародної попередньої експертизи 
Стаття 36: Пересилка, переклад і розсилка висновку міжнародної 
            попередньої експертизи
Стаття 37: Вилучення вимоги на проведення міжнародної попередньої 
            експертизи чи вибору держави
Стаття 38: Конфіденційний характер міжнародної попередньої 
            експертизи
Стаття 39: Копія, переклад і мито для обраних відомств 
Стаття 40: Відстрочення національної експертизи та іншої процедури 
Стаття 41: Зміна формули винаходу, опису винаходу та креслень в 
            обраних відомствах
Стаття 42: Результати національної експертизи в обраних відомствах 
                    Розділ III. Загальні положення 
  Стаття 43: Прохання певних видів охорони 
Стаття 44: Прохання двох видів охорони 
Стаття 45: Договори про регіональні патенти 
Стаття 46: Неправильний переклад міжнародної заявки 
Стаття 47: Строки 
Стаття 48: Недотримання строків в окремих випадках 
Стаття 49: Право на ведення справ у міжнародних органах 
                     Розділ IV. Технічні послуги 
  Стаття 50: Послуги у галузі патентної інформації 
Стаття 51: Технічна допомога 
Стаття 52: Зв'язок з іншими положеннями Договору 
                 Розділ V. Адміністративні положення 
  Стаття 53: Асамблея 
Стаття 54: Виконавчий комітет 
Стаття 55: Міжнародне бюро 
Стаття 56: Комітет по технічному співробітництву 
Стаття 57: Фінанси 
Стаття 58: Інструкція 
                     Розділ VI. Вирішення спорів 
  Стаття 59: Вирішення спорів 
                   Розділ VII. Перегляд і поправки 
  Стаття 60: Перегляд Договору 
Стаття 61: Поправки до деяких положень Договору 
                   Розділ VIII. Заключні положення 
  Стаття 62: Участь у Договорі 
Стаття 63: Набуття Договором чинності 
Стаття 64: Застереження 
Стаття 65: Поступове застосування Договору та Інструкції 
Стаття 66: Денонсація 
Стаття 67: Підписання та мови 
Стаття 68: Функції депозитарію 
Стаття 69: Повідомлення 
  ___________________ 
      * З 29 березня 1978 року - дати набуття Договором чинності 
для СРСР - він був обов'язковим для СРСР відносно всієї його 
території.
      Договір підписаний від імені СРСР і ратифікований з такими 
застереженням і заявою, зробленими під час підписання:
      "Союз Радянських Соціалістичних Республік не вважає себе 
зв'язаним положеннями статті 59 Договору про патентну кооперацію, 
яка стосується вирішення спорів щодо тлумачення або застосування 
Договору";
      "Союз Радянських Соціалістичних Республік вважає необхідним 
заявити, що положення пункту 3 статті 62 Договору, які 
передбачають можливість поширення Договірними державами дії 
Договору на території, за міжнародні відносини яких вони несуть 
відповідальність, є застарілими і суперечать Декларації 
Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про надання 
незалежності колоніальним країнам і народам (резолюція 1514/XV від 
14 грудня 1960 р. ( 995_280 )".
      ** Зміст додається для зручності. В підписаному тексті 
Договору зміст відсутній. 
         Договірні держави,
      бажаючи зробити внесок до прогресу науки і техніки,
      прагнучи удосконалити правову охорону винаходів,
      прагнучи спростити та зробити більш економічним здійснення 
охорони винаходів, якщо така охорона витребовується в кількох 
країнах,
      прагнучи полегшити і прискорити доступ публіки до технічної 
інформації, яка міститься у документах, що описують нові винаходи,
      бажаючи стимулювати і прискорити економічний прогрес країн, 
що розвиваються, шляхом вживання заходів, призначених підвищити 
ефективність їх правових систем охорони винаходів, чи то 
національні системи, чи регіональні, шляхом забезпечення більш 
швидкого доступу до інформації про існуючі технічні рішення, що 
відповідають їх специфічним потребам, і полегшення доступу до 
обсягу сучасних технічних досягнень, які постійно збільшуються,
      переконані, що співробітництво між державами буде значною 
мірою сприяти досягненню цих цілей,
      уклали цей Договір. 
                          Вступні положення 
                               Стаття 1 
                           Заснування Союзу 
       (1) Держави-учасниці цього Договору (далі - "Договірні 
держави") утворюють Союз для співробітництва у галузі подання 
заявок на охорону винаходів, проведення за ними пошуку та 
експертизи, а також з надання спеціальних технічних послуг. Цей 
Союз називається Міжнародним союзом патентної кооперації.
      (2) Жодне положення цього Договору не повинне розумітися як 
обмеження прав, передбачених Паризькою конвенцією про охорону 
промислової власності ( 995_123 ), будь-якого громадянина 
країни-учасниці цієї Конвенції чи особи, яка проживає у цій 
країні. 
                               Стаття 2 
                              Визначення 
       У змісті цього Договору та Інструкції і, якщо тільки 
спеціально не обумовлено інакше:
      (i) "заявка" означає заявку на охорону винаходу; посилання на 
"заявку" повинні розумітися як посилання на заявки на: патенти, 
авторські свідоцтва, свідоцтва про корисність, корисні моделі, 
додаткові патенти чи додаткові свідоцтва, додаткові авторські 
свідоцтва і додаткові свідоцтва про корисність;
      (ii) посилання на "патент" повинні розумітися як посилання 
на: патенти, авторські свідоцтва, свідоцтва про корисність, 
корисні моделі, додаткові патенти чи додаткові свідоцтва, 
додаткові авторські свідоцтва і додаткові свідоцтва про 
корисність;
      (iii) "національний патент" означає патент, виданий 
національним органом;
      (iv) "регіональний патент" означає патент, виданий 
національним чи міжурядовим органом, який має право видавати 
патенти, що діють більше ніж в одній державі;
      (v) "регіональна заявка" означає заявку на регіональний 
патент;
      (vi) посилання на "національну заявку" повинні розумітися як 
посилання на заявки на національні патенти і регіональні патенти, 
крім заявок, поданих згідно з цим Договором;
      (vii) "міжнародна заявка" означає заявку, подану згідно з цим 
Договором;
      (viii) посилання на "заявку" повинні розумітися як посилання 
на міжнародні заявки і національні заявки;
      (ix) посилання на "патент" повинні розумітися як посилання на 
національні патенти і регіональні патенти;
      (x) посилання на "національне законодавство" повинні 
розумітися як посилання на національне законодавство Договірної 
держави чи, коли йдеться про регіональні заявки або регіональні 
патенти, на договір, що передбачає подачу регіональних заявок чи 
видачу регіональних патентів;
      (xi) "дата пріоритету" для цілей обчислення строків означає:
      (a) якщо міжнародна заявка містить претензію на пріоритет 
відповідно до статті 8, дату подачі заявки, пріоритет якої 
витребовують таким чином;
      (b) якщо міжнародна заявка містить претензії на декілька 
пріоритетів відповідно до статті 8, дату подачі найбільш ранньої 
заявки, пріоритет якої витребовують таким чином;
      (c) якщо міжнародна заявка не містить претензій на пріоритет 
відповідно до статті 8, дату міжнародної подачі цієї заявки;
      (xii) "національне відомство" означає урядовий орган 
Договірної держави, уповноважений видавати патенти; посилання на 
"національне відомство" повинні розумітися так само, як посилання 
на будь-який міжурядовий орган, уповноважений кількома державами 
видавати регіональні патенти, за умови, що принаймні одна з цих 
держав є Договірною державою, і що ці держави уповноважили 
згаданий вище орган прийняти на себе зобов'язання та здійснювати 
права, що цей Договір і Інструкція передбачають щодо національних 
відомств;
      (xiii) "зазначене відомство" означає національне відомство 
держави чи національне відомство, що діє від імені держави, 
зазначеної заявником відповідно до розділу I цього Договору;
      (xiv) "обране відомство" означає національне відомство 
держави чи національне відомство, діюче від імені держави, обраної 
заявником відповідно до розділу I цього Договору;
      (xv) "відомство, що отримує" означає національне відомство чи 
міжурядову організацію, до якої подається міжнародна заявка;
      (xvi) "Союз" означає Міжнародний союз патентної кооперації;
      (xvii) "Асамблея" означає Асамблею Союзу;
      (xviii) "Організація" означає Всесвітню організацію 
інтелектуальної власності;
      (xix) "Міжнародне бюро" означає Міжнародне бюро Організації і 
Міжнародні об'єднані бюро по охороні інтелектуальної власності 
(БІРПІ), поки існують БІРПІ;
      (xx) "Генеральний директор" означає Генерального директора 
Організації і Директора БІРПІ, поки існують БІРПІ. 
                               Розділ I 
                Міжнародна заявка і міжнародний пошук 
                               Стаття 3 
                          Міжнародна заявка 
       (1) Заявки на охорону винаходів у будь-якій з Договірних 
держав можуть подаватися відповідно до цього Договору як 
міжнародні заявки.
      (2) Міжнародна заявка повинна містити, як це визначено в 
цьому Договорі та Інструкції, заяву, опис винаходу, один чи кілька 
пунктів формули винаходу, один чи декілька креслень (якщо це 
необхідно) і реферат.
      (3) Реферат відповідає виключно цілям технічної інформації і 
не може прийматися до уваги в інших цілях, зокрема для тлумачення 
обсягу охорони, якої просять.
      (4) Міжнародна заявка:
      (i) повинна бути складена встановленою мовою;
      (ii) повинна відповідати встановленим вимогам до оформлення 
міжнародної заявки;
      (iii) повинна відповідати встановленій вимозі єдності 
винаходу;
      (iv) повинна супроводжуватися сплатою встановлених зборів. 
                               Стаття 4 
                                Заява 
       (1) Заява містить:
      (i) клопотання про те, щоб міжнародна заявка розглядалася 
згідно з цим Договором;
      (ii) вказівку Договірної держави чи держав, в яких на основі 
міжнародної заявки просять охорони винаходу ("зазначені держави"); 
якщо відносно будь-якої зазначеної держави можна просити 
регіональний патент і заявник бажає одержати регіональний, а не 
національний патент, у заяві це повинно бути обумовлено; якщо 
відповідно до договору про регіональний патент заявник не має 
можливості обмежити свою заявку окремими державами-учасницями 
цього договору, вказівка однієї з цих держав і прохання про 
одержання регіонального патенту повинні розглядатися як вказівка 
всіх держав-учасниць цього договору; якщо відповідно до 
національного законодавства зазначеної держави вказівка цієї 
держави має силу заявки на регіональний патент, цю вказівку 
потрібно розглядати як намір одержати регіональний патент;
      (iii) ім'я та інші встановлені відомості про заявника та 
агента (якщо такий є);
      (iv) назва винаходу;
      (v) ім'я та інші встановлені відомості про винахідника, якщо 
національне законодавство принаймні однієї з зазначених держав 
вимагає, щоб ці відомості були представлені одночасно з поданням 
національної заявки. В противному випадку зазначені відомості 
можуть бути представлені або в заяві, або в окремих листах, що 
адресуються кожному зазначеному відомству держави, національне 
законодавство якої вимагає подання згаданих відомостей, але 
дозволяє представляти їх після подання національної заявки.
      (2) За вказівку кожної Договірної держави у встановлений 
строк сплачується встановлене мито.
      (3) Якщо заявник не витребовує будь-якого із перелічених у 
статті 43 виду охорони, вказівка держави означає, що охорона, яка 
витребовується, укладається у видачі патенту зазначеною державою 
чи відносно цієї держави. Для цілей цього пункту положення статті 
2 (ii) не застосовуються.
      (4) Відсутність у заяві імені та інших встановлених 
відомостей про винахідника не спричинює жодних наслідків у 
будь-якій зазначеній державі, національне законодавство якої 
вимагає подання цих відомостей, але дозволяє представляти їх після 
подання національної заявки. Неподання згаданих відомостей в 
окремому листі не спричинює жодних наслідків у будь-якій 
зазначеній державі, національне законодавство якої не вимагає їх 
подання. 
                               Стаття 5 
                            Опис винаходу 
       Опис повинен розкривати винахід досить ясно та повно, щоб 
винахід міг бути здійснений фахівцем у даній галузі. 
                               Стаття 6 
                           Формула винаходу 
       Пункт чи пункти формули винаходу повинні визначати об'єкт, на 
який вимагається охорона. Пункти формули винаходу повинні бути 
ясними й точними. Вони повинні повністю підтверджуватися описом 
винаходу. 
                               Стаття 7 
                              Креслення 
       (1) З урахуванням положень пункту 2 (ii) креслення подаються, 
коли вони необхідні для розуміння винаходу.
      (2) Якщо креслення не є необхідними для розуміння винаходу, 
але характер винаходу допускає ілюстрацію у вигляді креслень:
      (i) заявник може включити такі креслення до міжнародної 
заявки при її поданні;
      (ii) будь-яке зазначене відомство може вимагати, щоб заявник 
представив йому такі креслення у зазначений строк. 
                               Стаття 8 
                         Домагання пріоритету 
       (1) Міжнародна заявка може містити у порядку, встановленому 
Інструкцією, заяву про пріоритет однієї чи декількох заявок, що 
передують, поданих до будь-якої країни-учасниці Паризької 
конвенції про охорону промислової власності ( 995_123 ) чи 
відносно будь-якої такої країни.
      (2) (a) З урахуванням положень підпункту (b) умови та 
наслідки будь-якого домагання пріоритету, заявлені відповідно до 
пункту (1), повинні бути такими, як передбачено статтею 4 
Стокгольмського акта Паризької конвенції про охорону промислової 
власності ( 995_123 ).
      (b) Міжнародна заявка, що містить домагання пріоритету однієї 
чи декількох заявок, що передують, поданих до Договірної держави, 
чи відносно такої держави, може містити вказівку цієї держави. 
Якщо в міжнародній заявці міститься домагання пріоритету однієї чи 
декількох національних заявок, поданих до будь-якої зазначеної 
держави чи відносно такої держави, або якщо міститься домагання 
пріоритету іншої міжнародної заявки, в якій була зазначена тільки 
одна держава, умови та наслідки домагання пріоритету в цій державі 
регулюються національним законодавством. 
                               Стаття 9 
                               Заявник 
       (1) Будь-який громадянин Договірної держави чи особа, що 
проживає у цій державі, може подати міжнародну заявку.
      (2) Асамблея може прийняти рішення, яке дозволяє громадянам 
будь-якої країни-учасниці Паризької конвенції про охорону 
промислової власності ( 995_123 ), що не бере участь в цьому 
Договорі, а також особам, що проживають у цій країні, подавати 
міжнародні заявки.
      (3) Поняття громадянства і місцепроживання, а також 
застосування цих понять у тих випадках, коли мається декілька 
заявників чи коли заявники не є одними й тими ж для всіх 
зазначених держав, визначаються Інструкцією. 
                              Стаття 10 
                        Відомство, що одержує 
       Міжнародна заявка подається до встановленого відомства, що 
одержує, яке перевіряє та розглядає її у порядку, передбаченому 
цим Договором та Інструкцією. 
                              Стаття 11 
              Дата і наслідки подання міжнародної заявки 
       (1) Відомство, що одержує, встановлює як дату міжнародного 
подання дату одержання міжнародної заявки, якщо при її одержанні 
відомство приходить до висновку, що:
      (i) заявник з усією ймовірністю не позбавлений, по причині 
громадянства чи місцепроживання, права подання міжнародної заявки 
до відомства, що одержує;
      (ii) міжнародна заявка складена встановленою мовою;
      (iii) міжнародна заявка містить принаймні таке:
      (a) згадку про те, що вона подається як міжнародна заявка;
      (b) вказівку, принаймні, однієї Договірної держави;
      (c) ім'я заявника, як встановлено;
      (d) частину, що зовні нагадує опис винаходу;
      (e) частину, що зовні нагадує пункт чи пункти формули 
винаходу.
      (2) (a) Якщо відомство, що одержує, встановить, що міжнародна 
заявка на дату її одержання не задовольняє вимогам, переліченим у 
пункті (1), воно пропонує заявнику внести необхідні виправлення, 
як передбачено Інструкцією.
      (b) Якщо заявник виконає цю вимогу відповідно до Інструкції, 
відомство, що одержує, встановлює у вигляді дати міжнародного 
подання дату одержання необхідних виправлень.
      (3) З урахуванням положень, передбачених статтею 64 (4), 
будь-яка міжнародна заявка, що відповідає вимогам, переліченим у 
підпунктах (i) - (iii) пункту (1), і відносно якої встановлена 
дата міжнародного подання, має силу правильно оформленої 
національної заявки в кожній зазначеній державі від дати 
міжнародного подання, що розглядається як дата фактичного подання 
в кожній зазначеній державі.
      (4) Подання будь-якої міжнародної заявки, що відповідає 
вимогам, переліченим у підпунктах (i) - (iii) пункту (1), 
прирівнюється до подання правильно оформленої національної заявки 
в значенні Паризької конвенції про охорону промислової власності 
( 995_123 ). 
                              Стаття 12 
          Пересилка міжнародної заявки до Міжнародного бюро 
                і до Міжнародного пошукового органу 
       (1) Відповідно до процедури, передбаченої Інструкцією, один 
примірник міжнародної заявки зберігається у відомстві, що одержує 
("копія для відомства, що одержує"), один примірник пересилають до 
Міжнародного бюро ("реєстраційний примірник") і один примірник 
пересилають до компетентного Міжнародного пошукового органу, 
згаданого в статті 16 ("копія для пошуку").
      (2) Реєстраційний примірник вважається оригіналом міжнародної 
заявки.
      (3) Міжнародна заявка вважається вилученою, якщо 
реєстраційний примірник не був одержаний Міжнародним бюро у 
встановлений строк. 
                              Стаття 13 
            Можливість одержання копії міжнародної заявки 
                      зазначеними відомствами 
       (1) Будь-яке зазначене відомство може просити Міжнародне бюро 
вислати йому копію міжнародної заявки до її розсилки, передбаченої 
статтею 20, і Міжнародне бюро по закінченні одного року від дати 
пріоритету негайно направляє таку копію зазначеному відомству.
      (2) (a) Заявник може у будь-який час направити копію своєї 
міжнародної заявки будь-якому зазначеному відомству.
      (b) Заявник може в будь-який час просити Міжнародне бюро 
вислати копію його міжнародної заявки будь-якому зазначеному 
відомству, і Міжнародне бюро негайно направляє копію такому 
відомству.
      (c) Будь-яке національне відомство може повідомити Міжнародне 
бюро, що воно не бажає одержувати копії, як передбачено в 
підпункті (b); в цьому випадку згаданий підпункт не застосовується 
відносно цього відомства. 
                              Стаття 14 
                  Деякі недоліки міжнародної заявки 
       (1) (a) Відомство, що одержує, перевіряє, чи не має 
міжнародна заявка яких-небудь з наступних недоліків, а саме:
      (i) не підписана, як передбачено Інструкцією;
      (ii) не містить встановлених відомостей про заявника;
      (iii) не містить назви;
      (iv) не містить реферату;
      (v) не задовольняє тією мірою, як це передбачено Інструкцією, 
вимогам щодо оформлення міжнародної заявки.
      (b) Якщо відомство, що одержує, встановить наявність 
будь-яких з наведених недоліків, воно пропонує заявнику виправити 
міжнародну заявку у встановлений строк; у разі невиконання цієї 
вимоги заявка вважається вилученою, і відомство, що одержує, 
робить заяву про це вилучення.
      (2) Якщо у міжнародній заявці робиться посилання на 
креслення, що в дійсності до неї не включені, відомство, що 
одержує, повідомляє про це заявника, і він може подати креслення у 
встановлений строк. Якщо заявник зробить це, датою міжнародного 
подання вважається дата одержання креслень відомством, що одержує. 
У противному разі будь-яке посилання на зазначені креслення 
вважається недійсним.
      (3) (a) Якщо відомство, що одержує, встановить, що збори, 
передбачені статтею 3 (4) (iv), не сплачені у встановлений строк 
чи мито, передбачене статтею 4 (2), не сплачене за жодну із 
зазначених держав, міжнародна заявка вважається вилученою, і 
відомство, що одержує, заявляє про це вилучення.
      (b) Якщо відомство, що одержує, встановить, що мито, 
передбачене статтею 4 (2), сплачене у встановлений строк за одну 
чи більше, але не за всі зазначені держави, вказівка тих держав, 
за які мито у встановлений строк не сплачене, вважається 
вилученою, і відомство, що одержує, заявляє про це вилучення.
      (4) Якщо відомство, що одержує, після встановлення дати 
міжнародного подання міжнародної заявки виявить у встановлений 
строк, що будь-яку з вимог, перелічених у підпунктах (i)-(iii) 
пункту (1) статті 11, не було виконано на цю дату, згадана заявка 
вважається вилученою, і відомство, що одержує, заявляє про це 
вилучення. 
                              Стаття 15 
                          Міжнародний пошук 
       (1) За кожною міжнародною заявкою проводиться міжнародний 
пошук.
      (2) Метою міжнародного пошуку є виявлення відповідного рівня 
техніки.
      (3) Міжнародний пошук проводиться на основі формули винаходу 
з належним урахуванням опису винаходу і креслень (якщо є такі).
      (4) Міжнародний пошуковий орган, згаданий у статті 16, прагне 
виявити відповідний рівень техніки тією мірою, наскільки 
дозволяють його можливості, і в будь-якому випадку використовує 
документацію, визначену Інструкцією.
      (5) (a) Заявник, який подає національну заявку до 
національного відомства Договірної держави чи до національного 
відомства, що діє від імені такої держави, може, якщо це 
дозволяється національним законодавством Договірної держави, і 
відповідно до умов, визначених цим законодавством, просити, щоб за 
його заявкою був проведений пошук, аналогічний міжнародному пошуку 
("пошук міжнародного типу").
      (b) Національне відомство Договірної держави чи національне 
відомство, що діє від імені такої держави, може, якщо це 
дозволяється національним законодавством Договірної держави, 
піддати будь-яку національну заявку, що подана до такого 
відомства, пошуку міжнародного типу.
      (c) Пошук міжнародного типу проводиться Міжнародним пошуковим 
органом, згаданим у статті 16, що був би компетентним проводити 
міжнародний пошук, якби ця національна заявка була міжнародною 
заявкою і була б подана до відомства, згаданого в підпунктах (a) і 
(b). Якщо національна заявка складена мовою, на якій Міжнародний 
пошуковий орган не має можливості розглядати заявки, пошук 
міжнародного типу проводиться за підготовленим заявником 
перекладом на мову, встановлену для міжнародних заявок і на якій 
даний Міжнародний пошуковий орган зобов'язався приймати міжнародні 
заявки. Національна заявка і переклад, коли він вимагається, 
представляються за формою, встановленою для міжнародних заявок. 
                              Стаття 16 
                     Міжнародний пошуковий орган 
       (1) Міжнародний пошук проводиться Міжнародним пошуковим 
органом, яким може бути або національне відомство, або міжурядова 
організація, як, наприклад, Міжнародний патентний інститут, у 
завдання якого входить підготовка звітів про документаційний пошук 
про рівень техніки відносно винаходів, що заявляються.
      (2) Якщо в період до заснування єдиного Міжнародного 
пошукового органу існує декілька міжнародних пошукових органів, 
кожне відомство, що одержує, зазначає відповідно до умов угоди, 
згаданої в пункті (3) (b), Міжнародний пошуковий орган чи органи, 
компетентні в проведенні пошуку за міжнародними заявками, що 
подаються до цього відомства.
      (3) (a) Міжнародні пошукові органи призначаються Асамблеєю. 
Міжнародним пошуковим органом може бути призначено будь-яке 
національне відомство чи будь-яка міжурядова організація, які 
відповідають вимогам, передбаченим у підпункті (c).
      (b) Призначення здійснюється зі згоди національного відомства 
чи міжурядової організації, що призначаються таким Органом, і за 
умови укладення угоди, що підлягає затвердженню Асамблеєю, між 
таким відомством чи організацією і Міжнародним бюро. В угоді 
повинні бути визначені права та обов'язки сторін, зокрема 
формальне зобов'язання такого відомства чи організації 
застосовувати і дотримуватися всіх загальних правил міжнародного 
пошуку.
      (c) Інструкція передбачає мінімум вимог, зокрема, відносно 
персоналу і документації, яким повинне відповідати будь-яке 
відомство чи організація, перш ніж вони можуть бути призначені, і 
яким вони повинні відповідати протягом всього строку їх 
призначення.
      (d) Призначення здійснюється на певний строк, що може бути 
продовжений.
      (e) Перш ніж прийняти рішення про призначення будь-якого 
національного відомства чи міжурядової організації, а також про 
продовження або припинення строку такого призначення, Асамблея 
заслуховує зацікавлене відомство чи організацію і дає запит на 
пропозиції Комітету по технічному співробітництву, згаданого в 
статті 56, після того, як цей Комітет буде створений. 
                              Стаття 17 
      Процедура, що застосовується Міжнародним пошуковим органом 
       (1) Процедура, що застосовується Міжнародним пошуковим 
органом, визначається положеннями цього Договору, Інструкції та 
угоди, яку Міжнародне бюро укладає з цим Органом відповідно до 
цього Договору та Інструкції.
      (2) (a) Якщо Міжнародний пошуковий орган вважає, що:
      (i) міжнародна заявка стосується об'єкта, за яким відповідно 
до Інструкції Міжнародний пошуковий орган не зобов'язаний 
проводити міжнародний пошук, і в даному випадку він приймає 
рішення не проводити такий пошук, чи
      (ii) опис винаходу, формула винаходу чи креслення не 
задовольняють встановленим вимогам настільки, що проведення 
повноцінного пошуку є неможливим, згаданий Орган зазначає такий 
факт у декларації і повідомляє заявника та Міжнародне бюро, що 
звіт про міжнародний пошук не буде підготовлений.
      (b) Якщо будь-яка з ситуацій, згаданих у підпункті (a), 
виявлена лише у зв'язку з деякими пунктами формули, то звіт про 
міжнародний пошук містить відповідне зауваження відносно таких 
пунктів, в той час як по інших пунктах формули згаданий звіт 
готується відповідно до статті 18.
      (3) (a) Якщо Міжнародний пошуковий орган вважає, що 
міжнародна заявка не задовольняє вимозі єдності винаходу, як це 
визначається Інструкцією, він пропонує заявникові сплатити 
додаткові мита. Міжнародний пошуковий орган готує звіт про 
міжнародний пошук за тими частинами міжнародної заявки, що 
стосуються винаходу, згаданого першим у формулі ("головний 
винахід"), а також за умови сплати у встановлений строк необхідних 
додаткових зборів за тими частинами міжнародної заявки, що 
стосуються винаходів, за які такі мита сплачені.
      (b) Національне законодавство будь-якої зазначеної держави 
може передбачити, що у разі, коли національне відомство цієї 
держави вважає пропозицію Міжнародного пошукового органу, згадану 
у підпункті (a), обгрунтованою і коли заявник не сплатив усі 
додаткові мита, ті частини міжнародної заявки, за якими пошук не 
проводився, вважаються вилученими відносно їх дії в цій державі, 
якщо заявник не сплатить спеціальне мито до національного 
відомства цієї держави. 
                              Стаття 18 
                      Звіт про міжнародний пошук 
       (1) Звіт про міжнародний пошук складається у встановлений 
строк і за встановленою формою.
      (2) Звіт про міжнародний пошук відразу після його підготовки 
направляється Міжнародним пошуковим органом заявнику і 
Міжнародному бюро.
      (3) Звіт про міжнародний пошук чи декларація, згадана в 
статті 17 (2) (a), перекладаються на мову, передбачену 
Інструкцією. Переклади виконуються або Міжнародним бюро, або за 
його замовленням, але під його відповідальність. 
                              Стаття 19 
              Зміна формули винаходу в Міжнародному бюро 
       (1) Після одержання звіту про міжнародний пошук заявник має 
право один раз змінити формулу міжнародної заявки, подати зміни до 
Міжнародного бюро у встановлений строк. Одночасно заявник може 
подати відповідно до Інструкції коротке пояснення змін і 
зазначити, як вони могли б відбитися на описі винаходу та 
кресленнях.
      (2) Зміни не повинні виходити за межі того, що розкрито в 
початковій міжнародній заявці.
      (3) Якщо національне законодавство будь-якої зазначеної 
держави дозволяє, щоб зміни виходили за межі того, що розкрито у 
початковій міжнародній заявці, недотримання пункту (2) не має 
наслідків у цій державі. 
                              Стаття 20 
               Розсилання матеріалів міжнародної заявки 
                       до зазначених відомств 
       (1) (a) Міжнародна заявка разом із звітом про міжнародний 
пошук (включаючи будь-яке зауваження, згадане у статті 17 (2) (b)) 
або декларацією, згаданою у статті 17 (2) (a), розсилається до 
кожного зазначеного відомства, як передбачено Інструкцією, якщо 
зазначене відомство не відмовляється від такого порядку повністю 
чи частково.
      (b) Матеріали, що розсилаються, містять переклад (як 
встановлено) згаданого звіту чи декларації.
      (2) Якщо формула винаходу була змінена відповідно до статті 
19 (1), матеріали повинні містити або повний текст формули 
винаходу як у початковому, так і в зміненому вигляді, або повний 
текст формули винаходу в початковому вигляді із зазначенням 
внесених змін, а також пояснення, згадане у статті 19 (1), якщо 
таке мається.
      (3) На прохання зазначеного відомства чи заявника Міжнародний 
пошуковий орган надсилає відомству чи заявнику відповідно, як це 
передбачено Інструкцією, копії документів, на які робляться 
посилання в звіті про міжнародний пошук. 
                              Стаття 21 
                        Міжнародна публікація 
       (1) Міжнародне бюро здійснює публікацію міжнародних заявок.
      (2) (a) За винятком випадків, передбачених у підпункті (b) і 
в статті 64 (3), міжнародна публікація міжнародної заявки 
здійснюється негайно по закінченні 18 місяців від дати пріоритету 
цієї заявки.
      (b) Заявник може просити Міжнародне бюро опублікувати його 
міжнародну заявку в будь-який час до закінчення строку, згаданого 
в підпункті (a). Міжнародне бюро виконує це прохання відповідно до 
Інструкції.
      (3) Звіт про міжнародний пошук чи декларація, згадана в 
статті 17 (2) (a), публікуються як встановлено Інструкцією.
      (4) Мова і форма міжнародної публікації, а також інші 
подробиці визначаються Інструкцією.
      (5) Міжнародна публікація не здійснюється, якщо міжнародна 
заявка вилучається або вважається вилученою до того, як завершена 
технічна підготовка до її публікації.
      (6) Якщо міжнародна заявка містить вирази чи креслення, що, 
на погляд Міжнародного бюро, суперечать моралі чи суспільному 
порядку, чи якщо, на його погляд, міжнародна заявка містить 
зневажливі висловлювання, як вони визначені Інструкцією, 
Міжнародне бюро має право при публікації опустити такі вирази, 
креслення або висловлювання, зазначивши їх місце, кількість 
опущених слів і креслень. На запит Міжнародне бюро надає окремі 
копії опущених частин тексту чи креслень. 
                              Стаття 22 
            Копія, переклад і мито для зазначених відомств 
       (1) Заявник подає копію міжнародної заявки (за винятком 
випадку, коли розсилка вже здійснена згідно із статтею 20) та її 
переклад (як встановлено), а також сплачує національне мито (якщо 
таке передбачено) в кожне зазначене відомство не пізніше 20 
місяців від дати пріоритету. Якщо національне законодавство 
зазначеної держави вимагає згадування імені та інших встановлених 
відомостей про винахідника, проте допускає виконання цієї вимоги 
після подання національної заявки, заявник подає згадані 
відомості, якщо вони були відсутні в заяві, до національного 
відомства цієї держави чи до національного відомства, що діє від 
імені цієї держави, не пізніше 20 місяців від дати пріоритету.
      (2) У тих випадках, коли Міжнародний пошуковий орган зазначає 
в декларації згідно зі статтею 17 (2) (a), що звіт про міжнародний 
пошук не буде підготовлений, строк для виконання дій, згаданих у 
пункті (1) цієї статті, є таким самим, як це передбачено в пункті 
(1).
      (3) Для здійснення дій, згаданих у пунктах (1) чи (2), 
будь-яке національне законодавство може встановити строки, що 
закінчуються пізніше, ніж передбачено цими пунктами. 
                              Стаття 23 
                 Відстрочення національної процедури 
       (1) Зазначені відомства не проводять процедуру за міжнародною 
заявкою чи експертизу за цією заявкою до закінчення відповідного 
строку, передбаченого в статті 22.
      (2) Незважаючи на положення пункту (1), будь-яке зазначене 
відомство на спеціальне прохання заявника може в будь-який час 
вести процедуру за міжнародною заявкою або експертизу за цією 
заявкою. 
                              Стаття 24 
              Можливе припинення дії міжнародної заявки 
                       в зазначених державах 
       (1) З урахуванням положень статті 25, що застосовуються у 
випадках, визначених підпунктом (ii) цієї статті, дія міжнародної 
заявки, передбачена статтею 11 (3), припиняється в будь-якій 
зазначеній державі з тими самими наслідками, що і при вилученні 
будь-якої національної заявки в цій державі, якщо:
      (i) заявник вилучає свою міжнародну заявку чи вказівку цієї 
держави;
      (ii) міжнародна заявка вважається вилученою в силу статей 12 
(3), 14 (1) (b), 14 (3) (a) або 14 (4) чи якщо вказівка цієї 
держави вважається вилученою в силу статті 14 (3) (b);
      (iii) заявник не виконає у відповідний строк дій, 
передбачених статтею 22.
      (2) Незважаючи на положення пункту (1), будь-яке зазначене 
відомство може зберегти дію міжнародної заявки, передбачену 
статтею 11 (3), навіть у тому випадку, коли це не вимагається в 
силу статті 25 (2). 
                              Стаття 25 
               Перегляд рішень зазначеними відомствами 
       (1) (a) Якщо відомство, що одержує, відмовилося встановити 
дату міжнародного подання чи заявило, що міжнародна заявка 
вважається вилученою, чи якщо Міжнародне бюро встановило факт, 
передбачений статтею 12 (3), Міжнародне бюро на прохання заявника 
негайно висилає копії будь-якого документа справи до будь-якого із 
зазначених відомств, названих заявником.
      (b) Якщо відомство, що одержує, заявило, що вказівка 
будь-якої з держав вважається вилученою, Міжнародне бюро на 
прохання заявника негайно висилає копію будь-якого документа 
справи національному відомству такої держави.
      (c) Прохання, згадане в підпунктах (a) чи (b), повинно бути 
представлене у встановлений строк.
      (2) (a) З урахуванням положень підпункту (b) кожне зазначене 
відомство вирішує, за умови сплати національного мита у 
встановлений строк (якщо таке передбачено) і подання у 
встановлений строк відповідного перекладу (як встановлено), чи 
обгрунтована відмова, заява або встановлення факту, згадані в 
пункті (1), у світлі положень цього Договору і Інструкції, та якщо 
воно дійде висновку, що така відмова чи заява є результатом 
помилки чи упущення з боку відомства, що одержує, або що 
встановлення факту є результатом помилки чи упущення з боку 
Міжнародного бюро, зазначене відомство розглядає міжнародну заявку 
щодо дії в даній державі так, як начебто така помилка чи упущення 
не мали місця.
      (b) Якщо реєстраційний екземпляр надійшов до Міжнародного 
бюро по закінченні строку, передбаченого статтею 12 (3), з причини 
якої-небудь помилки чи упущення з боку заявника, положення 
підпункту (a) застосовуються тільки при наявності умов, згаданих у 
статті 48 (2). 
                              Стаття 26 
         Можливість внесення виправлень до міжнародної заявки 
                      у зазначених відомствах 
       Зазначені відомства не можуть відхилити міжнародну заявку на 
тій підставі, що вона не відповідає вимогам цього Договору та 
Інструкції, без надання заявнику можливості виправити згадану 
заявку тією мірою і відповідно до тієї процедури, що передбачена 
національним законодавством для таких самих або подібних ситуацій 
відносно національних заявок. 
                              Стаття 27 
                  Вимоги національного законодавства 
       (1) Національні законодавства не можуть подавати інші чи 
додаткові вимоги до форми чи змісту міжнародної заявки, крім тих, 
що передбачені цим Договором та Інструкцією.
      (2) Положення пункту (1) не розповсюджуються на статтю 7 (2) 
і не перешкоджають національному законодавству вимагати як тільки 
розгляд міжнародної заявки почався у зазначеному відомстві:
      (i) згадування імені посадової особи, уповноваженої 
представляти заявника, який є юридичною особою;
      (ii) подання документів, що не є частиною міжнародної заявки, 
є доказом тверджень чи заяв, наведених у цій заявці, включаючи 
підтвердження міжнародної заявки підписом заявника в тих випадках, 
коли ця заявка при її поданні була підписана його представником чи 
агентом.
      (3) Якщо заявник в будь-якій зазначеній державі не має права, 
згідно з національним законодавством цієї держави, подавати 
національну заявку, бо він не є винахідником, зазначене відомство 
може відхилити міжнародну заявку.
      (4) Якщо національне законодавство містить вимоги до форми і 
змісту національних заявок, що з точки зору заявників є більш 
сприятливим, ніж вимоги до міжнародних заявок, передбачені цим 
Договором та Інструкцією, національне відомство, суди та будь-які 
інші компетентні органи такої зазначеної країни чи органи, що 
діють від його імені, можуть застосовувати перші вимоги до 
міжнародних заявок замість останніх, за винятком тих випадків, 
коли заявник наполягає на застосуванні до його міжнародної заявки 
вимог, які передбачені цим Договором та Інструкцією.
      (5) Ніщо в цьому Договорі та Інструкції не повинно розумітися 
як можливе обмеження права кожної Договірної держави встановлювати 
матеріально-правові умови патентоспроможності. Зокрема, будь-яке 
положення цього Договору та Інструкції щодо визначення рівня 
техніки служить виключно для цілей міжнародної процедури, і, отже, 
будь-яка Договірна держава при визначенні патентоспроможності 
винаходу, що заявляється в міжнародній заявці, має право 
застосовувати критерії свого національного законодавства щодо 
рівня техніки та інших умов патентоспроможності, які не належать 
до вимог, що пред'являються до форми й змісту заявки.
      (6) Національне законодавство може містити вимогу про подання 
заявником доказів щодо будь-якої матеріально-правової умови 
патентоспроможності, встановленої цим законодавством.
      (7) Будь-яке відомство, що одержує, чи зазначене відомство, в 
якому вже почався розгляд міжнародної заявки, може застосовувати 
своє національне законодавство щодо вимоги про призначення 
заявником агента, що має право представляти заявників перед цим 
відомством, і (або) про повідомлення заявником адреси в зазначеній 
державі для цілей одержання повідомлень.
      (8) Ніщо в цьому Договорі та Інструкції не повинно розумітися 
як обмеження права будь-якої Договірної держави застосовувати 
засоби, які воно визнає необхідними в цілях забезпечення 
національної безпеки, чи виходячи з основних економічних інтересів 
держави, обмежувати право власних громадян чи осіб, що проживають 
у цій державі, подавати міжнародні заявки. 
                              Стаття 28 
                Зміна формули винаходу, опису винаходу 
                та креслень у зазначених відомствах 
       (1) Заявнику надається право вносити зміни до формули 
винаходу, опису винаходу та креслень в кожному зазначеному 
відомстві у встановлений строк. Зазначені відомства не повинні 
видавати патент чи відмовляти у його видачі до закінчення такого 
строку, за винятком випадків, коли є спеціальна згода заявника.
      (2) Зміни не повинні виходити за межі того, що розкрито в 
початковій міжнародній заявці, якщо це не допускається 
національним законодавством зазначеної держави.
      (3) Зміни повинні відповідати вимогам національного 
законодавства зазначеної держави в усіх випадках, не передбачених 
цим Договором та Інструкцією.
      (4) Якщо зазначене відомство вимагає подання перекладу 
міжнародної заявки, зміни повинні подаватися мовою перекладу. 
                              Стаття 29 
                   Наслідки міжнародної публікації 
       (1) Наслідки міжнародної публікації міжнародної заявки в 
зазначеній державі щодо охорони будь-яких прав заявника в цій 
державі є, з урахуванням положень пунктів (2) - (4), такими ж, які 
передбачені національним законодавством зазначеної держави в разі 
обов'язкової національної публікації національних заявок, за якими 
не проводилася експертиза.
      (2) Якщо мова, якою була здійснена міжнародна публікація, 
відрізняється від мови, якою здійснюються публікації в зазначеній 
державі відповідно до національного законодавства, національне 
законодавство може передбачити, що наслідки, згадані в пункті (1), 
настають лише після того, як:
      (i) опублікований переклад на мову національної публікації 
відповідно до національного законодавства, чи
      (ii) переклад на мову національної публікації став 
загальнодоступним шляхом викладення для публічного ознайомлення 
відповідно до національного законодавства, чи
      (iii) переклад на мову національної публікації переданий 
заявником особі, що справді або вірогідно неправомірно 
використовує винахід, заявлений в міжнародній заявці, чи
      (iv) мали місце обидві дії, згадані в підпунктах (i) і (iii), 
або обидві дії, згадані в підпунктах (ii) і (iii).
      (3) Національне законодавство будь-якої зазначеної держави 
може передбачати, що у випадках, коли міжнародна публікація була 
здійснена на прохання заявника до закінчення 18 місяців від дати 
пріоритету, наслідки, згадані в пункті (1), наступають тільки по 
закінченні 18 місяців від дати пріоритету.
      (4) Національне законодавство будь-якої зазначеної держави 
може передбачати, що наслідки, згадані в пункті (1), настають лише 
від дати, на яку копія міжнародної заявки, опублікованої 
відповідно до статті 21, одержана національним відомством такої 
держави чи національним відомством, діючим від особи такої 
держави. Згадане відомство негайно публікує у своєму бюлетені дату 
одержання. 
                              Стаття 30 
              Конфіденційний характер міжнародної заявки 
       (1) (a) З урахуванням положень підпункту (b) Міжнародне бюро 
і Міжнародні пошукові органи не дозволяють доступ до міжнародної 
заявки будь-якій особі чи органу до міжнародної публікації такої 
заявки за винятком випадків, коли є прохання чи дозвіл заявника.
      (b) Положення підпункту (a) не поширюється на пересилку 
будь-яких матеріалів до компетентного Міжнародного пошукового 
органу, на пересилку, передбачену статтею 13, а також на розсилку, 
передбачену статтею 20.
      (2) (a) Національні відомства не повинні дозволяти доступ до 
міжнародної заявки третіх осіб, за винятком випадків, коли є 
прохання чи дозвіл заявника до настання більш ранньої з наступних 
дат:
      (i) дати міжнародної публікації міжнародної заявки;
      (ii) дати одержання матеріалів міжнародної заявки відповідно 
до статті 20;
      (iii) дати одержання копії міжнародної заявки відповідно до 
статті 22.
      (b) Положення підпункту (a) не перешкоджають національному 
відомству інформувати третіх осіб про те, що воно є зазначеним 
відомством, чи публікувати цей факт. Однак така інформація чи 
публікація може містити тільки наступні дані: відомості про 
відомство, що одержує, ім'я заявника, дату міжнародного подання, 
номер міжнародної заявки та назву винаходу.
      (c) Положення підпункту (a) не перешкоджають зазначеному 
відомству дозволити доступ до міжнародної заявки органів судової 
влади.
      (3) Положення пункту (2) (a) застосовуються до будь-якого 
відомства, що одержує, якщо тільки не йдеться про пересилку 
матеріалів, передбачену статтею 12 (1).
      (4) Для цілей даної статті термін "доступ" означає будь-які 
засоби, включаючи особисте повідомлення та звичайну публікацію, за 
допомогою яких треті особи можуть одержати відомості; при цьому 
національне відомство, як правило, не повинне публікувати 
міжнародну заявку або її переклад до міжнародної публікації чи, 
якщо протягом 20 місяців від дати пріоритету не здійснена 
міжнародна публікація, до закінчення 20 місяців від згаданої дати 
пріоритету. 
                               Розділ II 
                   Міжнародна попередня експертиза 
                              Стаття 31 
       Вимога на проведення міжнародної попередньої експертизи 
       (1) На вимогу заявника за його міжнародною заявкою 
проводиться міжнародна експертиза, як це передбачено в наступних 
положеннях та в Інструкції.
      (2) (a) Будь-який заявник, що є, як це визначено в 
Інструкції, громадянином Договірної держави, пов'язаної 
положеннями розділу II, або особою, яка проживає у цій державі, і 
міжнародна заявка якого була подана до відомства, що одержує, 
такої держави чи до відомства, що одержує, діючого від імені такої 
держави, має право подати вимогу на проведення міжнародної 
попередньої експертизи.
      (b) Асамблея може дозволити особам, що мають право подавати 
міжнародні заявки, подавати вимоги на проведення міжнародної 
попередньої експертизи навіть у тому випадку, коли вони є 
громадянами держави чи особами, що проживають у державі, яка не 
бере участь у цьому Договорі чи бере участь, але не пов'язана 
положеннями розділу II.
      (3) Вимога на проведення міжнародної попередньої експертизи 
подається окремо від міжнародної заявки. Ця вимога складається 
встановленою мовою, за встановленою формою і містить встановлені 
відомості.
      (4) (a) У вимозі повинні бути визначені Договірна держава чи 
держави, в яких заявник має намір використати результати 
міжнародної попередньої експертизи ("обрані держави"). Додаткові 
Договірні держави можуть бути обрані пізніше. Вибір може бути 
зроблений тільки з числа Договірних держав, вже зазначених, 
відповідно до статті 4.
      (b) Заявники, згадані в пункті 2 (a), мають право обрати 
будь-яку Договірну державу, пов'язану положеннями розділу II. 
Заявники, згадані в пункті 2 (b), мають право обрати тільки ті 
Договірні держави, пов'язані положеннями розділу II, які заявили, 
що вони не заперечують бути обраними такими заявниками.
      (5) Вимога супроводжується сплатою встановлених зборів у 
встановлений строк.
      (6) (a) Вимога подається до компетентного Органу міжнародної 
попередньої експертизи, згаданого в статті 32.
      (b) Прохання про будь-який додатковий вибір подається до 
Міжнародного бюро.
      (7) Кожне обране відомство повідомляється про його вибір. 
                              Стаття 32 
               Орган міжнародної попередньої експертизи 
       (1) Міжнародна попередня експертиза проводиться Органом 
міжнародної попередньої експертизи.
      (2) У разі подачі вимог, згаданих у статті 31 (2) (a), 
відомство, що одержує, а в разі подачі вимог, згаданих у статті 31 
(2) (b), Асамблея, відповідно до угоди, укладеної між зацікавленим 
Органом чи органами міжнародної попередньої експертизи і 
Міжнародним бюро, визначає Орган чи органи міжнародної попередньої 
експертизи, компетентні проводити попередню експертизу.
      (3) Положення статті 16 (3) застосовуються mutatis mutandis 
щодо органів міжнародної попередньої експертизи. 
                              Стаття 33 
                   Міжнародна попередня експертиза 
       (1) Метою міжнародної попередньої експертизи є складання 
попереднього та необов'язкового висновку, чи подається заявлений 
винахід новим, чи відповідає він винахідницькому рівню (є 
неочевидним) і чи може бути промислово придатним.
      (2) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений 
винахід вважається новим, якщо його не порочить рівень техніки, що 
передує, як він визначений Інструкцією.
      (3) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений 
винахід вважається таким, що відповідає винахідницькому рівню, 
якщо він, зважаючи на рівень техніки, як він визначений 
Інструкцією, на відповідну встановлену дату не є очевидним для 
фахівців даної галузі.
      (4) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений 
винахід вважається промислово придатним, якщо за своєю суттю він 
може бути здійснений або використаний (у технологічному смислі) в 
будь-якій галузі промисловості. "Промисловість" треба розуміти в 
самому широкому значенні, як це визначено Паризькою конвенцією про 
охорону промислової власності ( 995_123 ).
      (5) Критерії, описані вище, служать тільки для цілей 
міжнародної попередньої експертизи. Будь-яка Договірна держава 
може прийняти додаткові або інші критерії для вирішення питання, 
чи є заявлений винахід патентоспроможним у цій державі.
      (6) При проведенні міжнародної попередньої експертизи 
звертається увага на всі документи, на які зроблено посилання у 
звіті про міжнародний пошук. Можуть також прийматися до уваги 
будь-які додаткові документи, що розглядаються як такі, що мають 
відношення до даного конкретного випадку. 
                              Стаття 34 
                 Процедура, що застосовується Органом 
                 міжнародної попередньої експертизи 
       (1) Процедура, що застосовується Органом міжнародної 
попередньої експертизи, визначається положеннями цього Договору, 
Інструкції та угоди, яку Міжнародне бюро укладає з цим Органом 
відповідно до цього Договору та Інструкції.
      (2) (a) Заявник має право підтримувати контакт усно і 
письмово з Органом міжнародної попередньої експертизи.
      (b) Заявник має право вносити зміни до формули винаходу, 
опису винаходу та креслень у встановленому порядку і у 
встановлений строк до підготовки висновку міжнародної попередньої 
експертизи. Зміни не повинні виходити за рамки того, що розкрито у 
початково поданій міжнародній заявці.
      (c) Заявнику повідомляється, принаймні один раз, в письмовому 
вигляді думка Органу міжнародної попередньої експертизи, якщо цей 
Орган не вважає виконаними всі наступні умови:
      (i) винахід задовольняє критеріям, передбаченим у статті 33 
(1);
      (ii) міжнародна заявка задовольняє вимогам цього Договору та 
Інструкції тою мірою, як встановлено цим Органом;
      (iii) не передбачається внесення будь-яких зауважень 
відповідно до статті 35 (2) (остання пропозиція).
      (d) Заявник може відповісти на письмове повідомлення, що 
містить думку Органу міжнародної попередньої експертизи.
      (3) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи вважає, 
що міжнародна заявка не задовольняє вимозі єдності винаходу, як це 
визначається Інструкцією, він може запропонувати заявнику на 
розсуд останнього, чи обмежити формулу таким чином, щоб вона 
відповідала даній вимозі, чи сплатити додаткові мита.
      (b) Національне законодавство будь-якої обраної держави може 
передбачити, що в разі, якщо заявник віддасть перевагу обмежити 
формулу відповідно до підпункту (a), ті частини міжнародної 
заявки, що внаслідок обмеження не піддавалися міжнародній 
попередній експертизі, вважаються вилученими щодо їх дії в цій 
державі, якщо заявник не сплатить спеціальне мито до національного 
відомства цієї держави.
      (c) Якщо заявник у встановлений строк не виконає вимоги, 
згаданої в підпункті (a), Орган міжнародної попередньої експертизи 
складає висновок за тими частинами міжнародної заявки, що, на його 
погляд, належать до головного винаходу, і зазначає це в згаданому 
висновку. Національне законодавство будь-якої обраної держави може 
передбачити, що в разі, коли його національне відомство вважає 
думку Органу міжнародної попередньої експертизи обгрунтованою, ті 
частини міжнародної заявки, що не належать до головного винаходу, 
вважаються вилученими щодо їх дії в цій державі, якщо заявник не 
сплатить спеціальне мито в зазначене відомство.
      (4) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи вважає, 
що:
      (i) міжнародна заявка належить до об'єкта, за яким відповідно 
до Інструкції Орган міжнародної попередньої експертизи не 
зобов'язаний проводити міжнародну попередню експертизу, і в даному 
випадку він приймає рішення не проводити таку експертизу, чи
      (ii) опис винаходу, формула винаходу чи креслення є настільки 
неясними чи формула винаходу настільки слабо підкріплюється 
описом, що не може бути складено ніякого певного висновку щодо 
новизни, винахідницького рівня (неочевидності) або промислової 
придатності заявленого винаходу, згаданий орган не розглядає 
заявку відповідно до статті 33 (1) і повідомляє заявника про це 
рішення та його мотиви.
      (b) Якщо будь-яка із ситуацій, згаданих в підпункті (a), 
виявлена лише за деякими пунктами формули винаходу чи в зв'язку з 
ними, положення згаданого підпункту застосовуються тільки до цих 
пунктів формули винаходу. 
                              Стаття 35 
             Висновок міжнародної попередньої експертизи 
       (1) Висновок міжнародної попередньої експертизи складається у 
встановлений строк і за встановленою формою.
      (2) Висновок міжнародної попередньої експертизи не містить 
ніяких тверджень про те, є чи подається заявлений винахід 
патентоспроможним або непатентоспроможним згідно з будь-яким 
національним законодавством. З урахуванням положень пункту (3) у 
висновку стверджується за кожним пунктом формули, чи відповідає 
він критеріям новизни, винахідницького рівня (неочевидності) та 
промислової придатності, як вони визначені для цілей міжнародної 
попередньої експертизи в статті 33 (1) - (4). Це твердження 
супроводжується посиланнями на документи, що вважаються 
підтвердженням зроблених висновків з такими поясненнями, що 
вимагаються в даних конкретних обставинах. Твердження 
супроводжується також іншими зауваженнями, як це передбачено 
Інструкцією.
      (3) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи при 
складанні заключення доходить висновку, що має місце будь-яка з 
ситуацій, згаданих у статті 34 (4) (a), у висновку міжнародної 
попередньої експертизи викладається цей висновок і його мотиви. 
Цей висновок не повинен містити будь-яких тверджень, передбачених 
у пункті (2).
      (b) Якщо має місце ситуація, згадана в статті 34 (4) (b), у 
висновку міжнародної попередньої експертизи за такими пунктами 
формули винаходу викладаються висновки, як передбачено в підпункті 
(a), тоді як за іншими пунктами формули винаходу висновок містить 
твердження, згадане в пункті (2). 
                              Стаття 36 
               Пересилка, переклад і розсилка висновку 
                 міжнародної попередньої експертизи 
       (1) Висновок міжнародної попередньої експертизи разом із 
встановленими додатками пересилається заявникові та Міжнародному 
бюро.
      (2) (a) Висновок міжнародної попередньої експертизи та 
додатки до нього перекладаються на встановлені мови.
      (b) Переклад згаданого висновку виконується Міжнародним бюро 
чи за його замовленням, але під його відповідальність, в той час 
як переклад зазначених додатків виконується заявником.
      (3) (a) Висновок міжнародної попередньої експертизи разом з 
перекладом (як встановлено) і додатками (на мові оригіналу) 
розсилається Міжнародним бюро до кожного обраного відомства.
      (b) Встановлений переклад додатків надсилається у 
встановлений строк до обраних відомств.
      (4) Положення статті 20 (3) застосовуються mutatis mutandis 
щодо копій будь-якого документа, на що робиться посилання у 
висновку міжнародної попередньої експертизи і на що робилося 
посилання у звіті про міжнародний пошук. 
                              Стаття 37 
              Вилучення вимоги на проведення міжнародної 
              попередньої експертизи чи вибору держави 
       (1) Заявник може вилучити вибір будь-якої чи всіх держав.
      (2) Вилучення вибору всіх держав вважається вилученням вимоги 
на проведення міжнародної попередньої експертизи.
      (3) (a) Міжнародне бюро повідомляється про будь-яке 
вилучення.
      (b) Міжнародне бюро, в свою чергу, повідомляє відповідні 
обрані відомства і відповідний Орган міжнародної попередньої 
експертизи.
      (4) (a) З урахуванням положень підпункту (b) вилучення вимоги 
чи вибору Договірної держави вважається вилученням міжнародної 
заявки щодо цієї держави, якщо національне законодавство цієї 
держави не передбачає інших наслідків.
      (b) Вилучення вимоги чи вибору не повинно розглядатися як 
вилучення міжнародної заявки, якщо це вилучення здійснюється до 
закінчення відповідного строку згідно із статтею 22; однак 
будь-яка Договірна держава може передбачити в своєму національному 
законодавстві, що викладене вище положення застосовується тільки в 
тому випадку, якщо його національне відомство отримає у згаданий 
строк копію міжнародної заявки разом з її перекладом (як 
встановлено) і національне мито. 
                              Стаття 38 
                 Конфіденційний характер міжнародної 
                       попередньої експертизи 
       (1) Міжнародне бюро чи Орган міжнародної попередньої 
експертизи без прохання чи згоди заявника не дозволяють доступ (у 
розумінні статті 30 (4) і з урахуванням умови, що міститься в ній) 
до матеріалів міжнародної попередньої експертизи, в будь-який час, 
будь-якій особі чи органу; це положення не застосовується до 
обраних відомств після складання висновку міжнародної попередньої 
експертизи.
      (2) З урахуванням положень пункту (1), а також статей 36 (1) 
і (3) та 37 (3) (b) Міжнародне бюро та Орган міжнародної 
попередньої експертизи без прохання чи дозволу заявника не дають 
інформацію про складання чи відмову у складанні висновку 
міжнародної попередньої експертизи, а також про вилучення чи 
збереження вимоги чи якого-небудь вибору. 
                              Стаття 39 
             Копія, переклад і мито для обраних відомств 
       (1) (a) Якщо вибір будь-якої Договірної держави зроблений до 
закінчення 19-го місяця від дати пріоритету, положення статті 22 
не застосовуються до такої держави і заявник подає копію 
міжнародної заявки (за винятком випадку, коли розсилка вже 
здійснена згідно зі статтею 20) і її переклад (як встановлено), а 
також сплачує національне мито (якщо таке передбачено) в кожне 
обране відомство не пізніше 30 місяців від дати пріоритету.
      (b) Для здійснення дій, згаданих у підпункті (a), будь-яке 
національне законодавство може встановити строки, що закінчуються 
пізніше, ніж передбачено в цьому підпункті.
      (2) Дія міжнародної заявки, передбачена статтею 11 (3), 
припиняється в обраній державі з тими ж наслідками, що і при 
вилученні будь-якої національної заявки в цій державі, якщо 
заявник не виконає дій, висловлених у пункті (1) (a), у 
відповідний строк, згаданий в пункті (a) чи (b).
      (3) Будь-яке обране відомство може зберегти силу міжнародної 
заявки, передбачену статтею 11 (3), навіть якщо заявник не виконав 
вимог, висловлених в пункті (1) (a) чи (b). 
                              Стаття 40 
       Відстрочення національної експертизи та іншої процедури 
       (1) Якщо вибір якої-небудь Договірної держави зроблений до 
закінчення 19-го місяця з дати пріоритету, положення статті 23 не 
застосовуються до такої держави, і національне відомство цієї 
держави чи національне відомство, що діє від імені цієї держави, з 
урахуванням положень пункту (2), не проводить експертизу та іншу 
процедуру за міжнародною заявкою до закінчення відповідного 
строку, згаданого в статті 39.
      (2) Незважаючи на положення пункту (1), будь-яке обране 
відомство за спеціальним проханням заявника може в будь-який час 
проводити експертизу та іншу процедуру за міжнародною заявкою. 
                              Стаття 41 
                Зміна формули винаходу, опису винаходу 
                  та креслень в обраних відомствах 
       (1) Заявнику надається можливість вносити зміни до формули 
винаходу, опису винаходу та креслень в кожному обраному відомстві 
у встановлений строк. Обрані відомства не повинні видавати патент 
чи відмовляти в його видачі до закінчення такого строку, за 
винятком випадків, коли мається спеціальна згода заявника.
      (2) Зміни не повинні виходити за межі того, що розкрито у 
початково поданій міжнародній заявці, якщо це не допускається 
національним законодавством обраної держави.
      (3) Зміни повинні відповідати вимогам національного 
законодавства обраної держави в усіх випадках, не передбачених цим 
Договором та Інструкцією.
      (4) Якщо обране відомство вимагає подання перекладу 
міжнародної заявки, зміни повинні подаватися мовою перекладу. 
                              Стаття 42 
       Результати національної експертизи в обраних відомствах 
       Обране відомство, одержуючи висновок міжнародної попередньої 
експертизи, не може вимагати від заявника подання копій документів 
або інформації про зміст будь-яких документів, які відносяться до 
експертизи однієї й тієї ж міжнародної заявки в будь-якому іншому 
обраному відомстві. 
                              Розділ III 
                          Загальні положення 
                              Стаття 43 
                    Прохання певних видів охорони 
       Щодо будь-якої зазначеної чи обраної держави, законодавство 
якої передбачає видачу авторських свідоцтв, свідчень про 
корисність, корисних моделей, додаткових патентів чи додаткових 
свідоцтв, додаткових авторських свідоцтв чи додаткових свідоцтв 
про корисність, заявник може вказати, як встановлено в Інструкції, 
що стосовно даної держави в його міжнародній заявці витребовується 
не патент, а авторське свідоцтво, свідоцтво про корисність, 
корисна модель, додатковий патент чи додаткове свідоцтво, 
додаткове авторське свідоцтво чи додаткове свідоцтво про 
корисність; наслідки визначаються цією вказівкою заявника. Для 
цілей цієї статті та будь-якого правила, що відноситься до неї, 
положення статті 2 (ii) не застосовуються. 
                              Стаття 44 
                     Прохання двох видів охорони 
       Відносно будь-якої зазначеної чи обраної держави, 
законодавством якої допускається, що поряд з проханням патенту чи 
будь-якого одного з видів охорони, перелічених у статті 43, можна 
просити ще й інший із згаданих видів охорони, заявник може 
вказати, як встановлено Інструкцією, обидва види охорони, що він 
просить; наслідки визначаються цією вказівкою заявника. Для цілей 
цієї статті положення статті 2 (ii) не застосовуються. 
                              Стаття 45 
                   Договори про регіональні патенти 
       (1) Будь-який договір, який передбачає видачу регіональних 
патентів (договір про регіональний патент) і надає право надавати 
заявки на такі патенти всім особам, що користуються, згідно зі 
статтею 9, правом подавати міжнародні заявки, може передбачати, що 
міжнародні заявки, які містять вказівку чи вибір держави-учасника 
обох договорів - договору про регіональний патент і цього 
Договору, - можуть подаватися як заявки на регіональні патенти.
      (2) Національне законодавство такої зазначеної чи обраної 
держави може передбачати, що будь-яка вказівка чи вибір цієї 
держави в міжнародній заявці розглядається як бажання заявника 
одержати регіональний патент згідно з договором про регіональний 
патент. 
                              Стаття 46 
               Неправильний переклад міжнародної заявки 
       Якщо обсяг охорони, що випливає з будь-якого патенту, 
виданого за міжнародною заявкою, через її неправильний переклад 
перевищує обсяг охорони, який витребовують у цій міжнародній 
заявці мовою оригіналу, компетентні органи зацікавленої Договірної 
держави мають право обмежити відповідно до зворотної сили обсяг 
охорони, що випливає з патенту, і оголосити його недійсним та 
скасованим тією мірою, якою він перевищує обсяг охорони, що 
витребовують у міжнародній заявці мовою оригіналу. 
                              Стаття 47 
                                Строки 
       (1) Подробиці щодо обчислення строків, що передбачаються цим 
Договором, визначаються Інструкцією.
      (2) (a) Усі строки, встановлені в I та II розділах цього 
Договору, крім перегляду відповідно до статті 60, можуть бути 
змінені рішенням Договірних держав.
      (b) Такі рішення приймаються або на Асамблеї, або 
голосуванням шляхом листування і повинні бути одноголосними.
      (c) Подробиці процедури визначаються Інструкцією. 
                              Стаття 48 
               Недотримання строків в окремих випадках 
       (1) Якщо будь-який строк, встановлений цим Договором чи 
Інструкцією, не був дотриманий з причини перебоїв у поштовому 
обслуговуванні чи неминучої втрати або затримки кореспонденції, 
строк вважається дотриманим у випадках, передбачених Інструкцією, 
якщо представлені докази і дотримані інші умови, визначені в 
Інструкції.
      (2) (a) Будь-яка Договірна держава, щодо неї самої, допускає 
будь-яку затримку в дотриманні строків з причин, що передбачені 
національним законодавством цієї держави.
      (b) Будь-яка Договірна держава, щодо неї самої, може 
допустити будь-яку затримку у дотриманні строків з інших причин, 
відмінних від згаданих у підпункті (а). 
                              Стаття 49 
             Право на ведення справ у міжнародних органах 
       Будь-який повірений, патентний агент чи інша особа, що має 
право на ведення справ у національному відомстві, до якого подана 
міжнародна заявка, має також право вести справи по даній заявці у 
Міжнародному бюро, компетентному Міжнародному пошуковому органі і 
компетентному Органі міжнародної попередньої експертизи. 
                              Розділ IV 
                           Технічні послуги 
                              Стаття 50 
                Послуги у галузі патентної інформації 
       (1) Міжнародне бюро може надавати послуги, що називаються в 
цій статті "інформаційні послуги", шляхом надання технічної та 
будь-якої іншої відповідної інформації, доступної йому на основі 
опублікованих документів, у першу чергу патентів і опублікованих 
заявок.
      (2) Міжнародне бюро може надавати ці інформаційні послуги або 
безпосередньо, або через один чи декілька міжнародних пошукових 
органів, або через інші національні або міжнародні спеціалізовані 
організації, з якими Міжнародне бюро може укладати угоди.
      (3) Інформаційні послуги здійснюються таким чином, щоб 
сприяти придбанню технічних знань і технології, включаючи існуючі 
опубліковані ноу-хау, особливо тими Договірними державами, що є 
країнами, які розвиваються.
      (4) Інформаційні послуги надаються урядам Договірних держав, 
їх громадянам та особам, що проживають у цих державах. Асамблея 
може прийняти рішення про надання таких послуг й іншим особам.
      (5) (a) Будь-яка послуга урядам Договірних держав надається 
за плату по собівартості; проте, якщо це стосується уряду 
Договірної держави, що є країною, яка розвивається, послуга 
надається за більш низьку плату за умови, що різниця може бути 
покрита за рахунок прибутку від послуг, що надаються не урядам 
Договірних держав, а іншим особам, чи за рахунок джерел, згаданих 
у статті 51 (4).
      (b) Розуміється, що плата, згадана в підпункті (a), є платою 
окрім і понад звичайну плату за виконання послуг національним 
відомством чи за виконання своїх зобов'язань Міжнародним пошуковим 
органом.
      (6) Подробиці щодо застосування положень цієї статті 
визначаються рішеннями Асамблеї і в межах, встановлених Асамблеєю, 
робочими групами, що Асамблея може створити з цією метою.
      (7) Асамблея, коли вона вважає це за необхідне, рекомендує 
порядок фінансування у доповнення до порядку, передбаченого в 
пункті (5). 
                              Стаття 51 
                          Технічна допомога 
       (1) Асамблея засновує Комітет по технічній допомозі (що 
називається у цій статті "Комітет").
      (2) (a) Члени Комітету обираються з числа Договірних держав з 
належним обліком представництва країн, що розвиваються.
      (b) Генеральний директор за своєю ініціативою чи на прохання 
Комітету запрошує для участі в роботі Комітету представників 
міжурядових організацій, що займаються питаннями технічної 
допомоги країнам, що розвиваються.
      (3) (a) Завдання Комітету полягає в організації та 
спостереженні за технічною допомогою Договірним державам, які є 
країнами, що розвиваються, в розвитку їх патентних систем на 
національній чи регіональній основі.
      (b) Технічна допомога містить, окрім всього іншого, 
підготовку фахівців, відрядження експертів і постачання обладнання 
як для цілей демонстрації, так і для практичного застосування.
      (4) Для фінансування проектів згідно з цією статтею 
Міжнародне бюро прагне укласти угоди, з одного боку, з 
міжнародними фінансовими організаціями та міжурядовими 
організаціями, зокрема з Організацією Об'єднаних Націй, установами 
Організації Об'єднаних Націй і спеціалізованими організаціями, 
пов'язаними з Організацією Об'єднаних Націй, які займаються 
питаннями надання технічної допомоги, і, з іншого боку, з урядами 
держав, що отримують технічну допомогу.
      (5) Подробиці щодо застосування положень цієї статті 
визначаються рішеннями Асамблеї і в межах, що встановлюються 
Асамблеєю, робочими групами, що Асамблея може створити з цією 
метою. 
                              Стаття 52 
                Зв'язок з іншими положеннями Договору 
       Цей розділ не порушує фінансових положень, що містяться в 
інших розділах Договору. Ці положення не поширюються на цей розділ 
чи на його застосування. 
                               Розділ V 
                      Адміністративні положення 
                              Стаття 53 
                               Асамблея 
       (1) (a) З урахуванням положень статті 57 (8) Асамблея 
складається з Договірних держав.
      (b) Уряд кожної Договірної держави представлено одним 
делегатом, який може мати заступників, радників та експертів.
      (2) (a) Асамблея:
      (i) розглядає всі питання, що стосуються збереження та 
розвитку Союзу і застосування цього Договору;
      (ii) виконує завдання, що спеціально покладені на неї іншими 
положеннями цього Договору;
      (iii) дає Міжнародному бюро вказівки щодо підготовки 
конференцій по перегляду;
      (iv) розглядає та затверджує звіти і діяльність Генерального 
директора, що стосуються Союзу, і дає йому всі необхідні 
інструкції з питань, які входять до компетенції Союзу;
      (v) розглядає та затверджує звіти і схвалює діяльність 
Виконавчого комітету, створеного відповідно до пункту (9), а також 
дає йому інструкції;
      (vi) визначає програму, приймає трирічний* бюджет Союзу і 
затверджує його фінансові звіти;
      (vii) затверджує фінансовий регламент Союзу;
      (viii) створює такі комітети та робочі групи, які вважає 
необхідними для здійснення цілей Союзу;
      (ix) визначає, які держави, що не є Договірними державами, і, 
з урахуванням положень пункту (8), які міжурядові та міжнародні 
неурядові організації можуть бути допущені на її засідання як 
спостерігачі;
      (x) здійснює будь-які інші належні дії, спрямовані на 
досягнення цілей Союзу, і виконує всі інші функції, що випливають 
з цього Договору.
      (b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, 
адміністрацію яких здійснює Організація, Асамблея приймає рішення, 
заслухавши думку Координаційного комітету Організації.
      (3) Делегат може представляти тільки одну державу і 
голосувати лише від її імені.
      (4) Кожна Договірна держава має один голос.
      (5) (a) Половина Договірних держав складає кворум.
      (b) За відсутності кворуму Асамблея може приймати рішення, 
однак усі рішення Асамблеї, за винятком рішень, які стосуються її 
власних правил процедури, набувають чинності лише тоді, коли 
кворум і необхідна більшість голосів досягнуті голосуванням шляхом 
листування, як це передбачено в Інструкції.
      (6) (a) З урахуванням положень статей 47 (2) (b), 58 (2) (b), 
58 (3) і 61 (2) (b) Асамблея приймає свої рішення більшістю у дві 
третини поданих голосів.
      (b) Голоси тих, що утрималися, до уваги не приймаються.
      (7) З питань, що становлять інтерес виключно для держав, 
пов'язаних положеннями розділу II, будь-яке посилання на Договірні 
держави в пунктах (4), (5) і (6) вважається таким, що 
застосовується лише до держав, пов'язаних положеннями розділу II.
      (8) Будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним 
пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи, 
допускається на засідання Асамблеї як спостерігач.
      (9) Коли кількість Договірних держав перевищує 40 держав, 
Асамблея створює Виконавчий комітет. Будь-яке посилання на 
Виконавчий комітет у цьому Договорі та Інструкції розглядається як 
посилання на цей Комітет після його утворення.
      (10) До утворення Виконавчого комітету Асамблея приймає в 
межах програми й трирічного бюджету річні програми і бюджети, 
підготовлені Генеральним директором**.
      (11) (a) Асамблея збирається на чергову сесію один раз на два 
роки за скликанням Генерального директора і, крім виняткових 
випадків, у той же час і в тому ж місці, що і Генеральна Асамблея 
Організації.
      (b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається 
Генеральним директором за вимогою Виконавчого комітету чи за 
вимогою однієї чверті Договірних держав.
      (12) Асамблея приймає свої правила процедури.
___________________ 
      * Примітка редактора: З 1980 р. бюджет Союзу є дворічним. 
      ** Примітка редактора: З 1980 р. програма та бюджет Союзу є 
дворічним. 
                              Стаття 54 
                          Виконавчий комітет 
       (1) Після того як Асамблея створить Виконавчий комітет, він 
керується викладеними положеннями.
      (2) (a) З урахуванням положень статті 57 (8) Виконавчий 
комітет складається з держав, обраних Асамблеєю з числа 
держав-членів Асамблеї.
      (b) Уряд кожної держави-члена Виконавчого комітету 
представлено одним делегатом, що може мати заступників, радників 
та експертів.
      (3) Кількість держав-членів Виконавчого комітету складає одну 
четверту частину кількості держав-членів Асамблеї. При визначенні 
кількості місць, що підлягають заповненню, решта, що залишається 
після ділення на чотири, не береться до уваги.
      (4) При виборах членів Виконавчого комітету Асамблея приділяє 
належну увагу справедливому географічному розподілу.
      (5) (a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції 
від закриття сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття 
наступної чергової сесії Асамблеї.
      (b) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але в 
кількості, що не перевищує двох третин їх складу.
      (c) Асамблея встановлює докладні правила виборів і можливих 
перевиборів членів Виконавчого комітету.
      (6) (a) Виконавчий комітет:
      (i) готує проект порядку денного Асамблеї;
      (ii) подає Асамблеї пропозиції, що стосуються проектів 
програми та дворічного бюджету Союзу, підготовлені Генеральним 
директором;
      (iii) [Вилучено]
      (iv) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні 
звіти Генерального директора та щорічні акти фінансових ревізій;
      (v) відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин, 
що виникли між двома черговими сесіями Асамблеї, приймає всі 
необхідні міри, щоб забезпечити виконання Генеральним директором 
програми Союзу;
      (vi) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно 
до цього Договору.
      (b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, 
адміністрацію яких здійснює Організація, Виконавчий комітет 
приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету 
Організації.
      (7) (a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на 
рік за скликанням Генерального директора, по можливості у той же 
час і в тому ж місці, що і Координаційний комітет Організації.
      (b) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що 
скликається Генеральним директором або за його власною 
ініціативою, або на прохання Голови, або за вимогою однієї чверті 
членів Виконавчого комітету.
      (8) (a) Кожна держава-член Виконавчого комітету має один 
голос.
      (b) Половина держав-членів Виконавчого комітету складає 
кворум.
      (c) Рішення приймаються простою більшістю поданих голосів.
      (d) Голоси тих, що утрималися, не беруться до уваги.
      (e) Делегат може представляти тільки одну державу і 
голосувати тільки від її імені.
      (9) Договірні країни, що не є членами Виконавчого комітету, 
допускаються на його засідання як спостерігачі, як і будь-яка 
міжурядова організація, призначена Міжнародним пошуковим органом 
чи Органом міжнародної попередньої експертизи.
      (10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури. 
                              Стаття 55 
                           Міжнародне бюро 
       (1) Адміністративні завдання Союзу здійснюються Міжнародним 
бюро.
      (2) Міжнародне бюро виконує функції Секретаріату різних 
органів Союзу.
      (3) Генеральний директор є головною посадовою особою Союзу і 
представляє Союз.
      (4) Міжнародне бюро видає Бюлетень і здійснює інші 
публікації, передбачені Інструкцією чи визначені Асамблеєю.
      (5) Інструкція визначає послуги, які національні відомства 
виявляють Міжнародному бюро, міжнародним пошуковим органам і 
органам міжнародної попередньої експертизи з тим, щоб сприяти 
виконанню ними функцій, передбачених цим Договором.
      (6) Генеральний директор і будь-який призначений ним член 
персоналу беруть участь без права голосу в усіх засіданнях 
Асамблеї, Виконавчого комітету і будь-якого іншого комітету чи 
робочої групи, заснованої відповідно до цього Договору чи 
Інструкції. Генеральний директор чи призначений ним член персоналу 
є ex officio секретарем цих органів.
      (7) (a) Міжнародне бюро відповідно до вказівок Асамблеї і у 
співробітництві з Виконавчим комітетом готує конференції по 
перегляду.
      (b) Міжнародне бюро може консультуватися з міжурядовими та 
міжнародними неурядовими організаціями з питань підготовки 
конференцій по перегляду.
      (c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь 
в роботі конференцій по перегляду без права голосу.
      (8) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього 
завдання. 
                              Стаття 56 
                Комітет по технічному співробітництву 
       (1) Асамблея створює Комітет по технічному співробітництву 
(далі в цій статті - "Комітет").
      (2) (a) Асамблея визначає склад Комітету та призначає його 
членів з належним обліком справедливого представництва країн, що 
розвиваються.
      (b) Міжнародні пошукові органи та Органи міжнародної 
попередньої експертизи є ex officio членами Комітету. Коли таким 
Органом є національне відомство Договірної держави, ця держава не 
може бути додатково представлена в Комітеті.
      (c) Якщо дозволяє кількість Договірних держав, загальна 
кількість членів Комітету повинна більше ніж вдвічі перевищувати 
кількість членів ex officio.
      (d) Генеральний директор за своєю ініціативою чи на прохання 
Комітету запрошує представників зацікавлених організацій взяти 
участь в обговоренні питань, які становлять для них інтерес.
      (3) Завданням Комітету є сприяння шляхом підготовки 
пропозицій та рекомендацій:
      (i) постійному вдосконаленню послуг, передбачених цим 
Договором;
      (ii) забезпеченню максимальної одноманітності в документації, 
засобах роботи і максимальної міри однаково високої якості звітів 
і заключень, доки існують декілька міжнародних пошукових органів і 
органів міжнародної попередньої експертизи;
      (iii) рішенню, за ініціативою Асамблеї чи Виконавчого 
комітету, технічних проблем, особливо пов'язаних зі створенням 
єдиного Міжнародного пошукового органу.
      (4) Будь-яка Договірна держава і будь-яка зацікавлена 
міжнародна організація можуть в письмовій формі звертатися до 
Комітету з будь-яких питань, які належать до його компетенції.
      (5) Комітет може давати свої пропозиції та рекомендації 
Генеральному директору чи через його посередництво Асамблеї, 
Виконавчому комітету, всім чи окремим міжнародним пошуковим 
органам чи органам міжнародної попередньої експертизи, а також 
усім чи окремим відомствам, що одержують.
      (6) (a) У будь-якому випадку Генеральний директор направляє 
Виконавчому комітету тексти всіх пропозицій і рекомендацій 
Комітету. Генеральному директору надається право коментувати ці 
тексти.
      (b) Виконавчий комітет може висловити свою думку по будь-якій 
пропозиції, будь-якій рекомендації чи по інших діях Комітету, а 
також доручити Комітету вивчити будь-яке питання, яке належить до 
його компетенції, і доповісти про це. Виконавчий комітет може 
вносити на розгляд Асамблеї, з відповідними коментарями, 
пропозиції, рекомендації і доповіді Комітету.
      (7) До утворення Виконавчого комітету посилання в пункті (6) 
на Виконавчий комітет вважаються посиланнями на Асамблею.
      (8) Подробиці процедури Комітету визначаються рішеннями 
Асамблеї. 
                              Стаття 57 
                               Фінанси 
       (1) (a) Союз має бюджет.
      (b) Бюджет Союзу містить надходження та витрати суто Союзу, 
його внесок до бюджету витрат, спільних для Союзів, адміністрацію 
яких здійснює Організація.
      (c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, що не 
належать суто до даного Союзу, а одночасно до одного чи декількох 
інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація. Частка 
Союзу в цих спільних витратах відповідає його зацікавленості в 
даних витратах.
      (2) Бюджет Союзу приймається з належним обліком вимог 
координації з бюджетами інших Союзів, адміністрацію яких здійснює 
Організація.
      (3) З урахуванням положень пункту (5) бюджет Союзу 
фінансується з наступних джерел:
      (i) мита і платежів за послуги, що надаються Міжнародним 
бюро, які належать до Союзу;
      (ii) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, які 
належать до Союзу, або від передачі прав на такі публікації;
      (iii) дарувань, відказаних коштів і субсидій;
      (iv) ренти, відсотків і різноманітних інших доходів.
      (4) Розмір мита і платежів за послуги Міжнародного бюро, а 
також ціни його публікацій встановлюються з розрахунком того, щоб 
за нормальних обставин вони покривали всі витрати Міжнародного 
бюро по здійсненню адміністративних функцій, що належать до цього 
Договору.
      (5) (a) У разі якщо будь-який фінансовий рік закінчиться з 
дефіцитом, Договірні держави з урахуванням положень підпунктів (b) 
і (c) зобов'язані зробити внески для покриття цього дефіциту.
      (b) Розмір внеску кожної Договірної держави встановлюється 
Асамблеєю з відповідним урахуванням кількості міжнародних заявок, 
поданих кожним з них протягом відповідного року.
      (c) Якщо є інші джерела тимчасового покриття дефіциту чи 
будь-якої його частини, Асамблея може прийняти рішення перенести 
цей дефіцит на наступний рік і не вимагати від Договірних держав 
сплати внесків.
      (d) Якщо дозволяє фінансовий стан Союзу, Асамблея може 
прийняти рішення, щоб будь-які внески, зроблені відповідно до 
підпункту (a), були відшкодовані Договірним державам, які зробили 
ці внески.
      (e) Договірна держава, яка не сплатила свій внесок відповідно 
до підпункту (b) протягом двох років від дати, встановленої 
Асамблеєю, втрачає право голосу в будь-якому з органів Союзу. 
Однак будь-який з цих органів може дозволити такій державі 
продовжувати користуватися правом голосу в цьому органі, якщо і до 
того часу, поки він переконаний, що прострочення платежу відбулося 
внаслідок виключних і неминучих обставин.
      (6) У разі, коли бюджет не прийнятий до початку нового 
фінансового періоду, то відповідно до порядку, передбаченого 
фінансовим регламентом, діє бюджет на рівні попереднього року.
      (7) (a) Союз має фонд оборотних коштів, який складається з 
разового платежу, що вноситься кожною Договірною державою. Якщо 
фонд оборотних коштів стає недостатнім, Асамблея приймає міри для 
його збільшення. Якщо частина коштів цього фонду більше не 
потрібна, вона відшкодовується Договірним державам.
      (b) Розмір початкового платежу кожної Договірної держави у 
згаданий фонд чи її частка в збільшенні цього фонду встановлюються 
Асамблеєю на основі тих же принципів, що передбачені в пункті (5) 
(b).
      (c) Умови платежу встановлюються Асамблеєю за пропозицією 
Генерального директора і після того, як буде заслухана думка 
Координаційного комітету Організації.
      (d) Будь-яке відшкодування внесків повинно бути пропорційним 
сумам, сплаченим кожною Договірною державою, з урахуванням дат, 
коли вони сплачені.
      (8) (a) В угоді про штаб-квартиру, що укладається з державою, 
на території якої Організація має свою штаб-квартиру, 
передбачається, що у випадках, коли фонд оборотних коштів 
виявиться недостатнім, ця держава надає аванси. Сума цих авансів і 
умови, на яких вони надаються, у кожному випадку є предметом 
особливої угоди між цією державою і Організацією. Доти, доки така 
держава пов'язана зобов'язанням надавати аванси, вона має ex 
officio одне місце в Асамблеї і у Виконавчому комітеті.
      (b) Як держава, згадана в підпункті (a), так і Організація 
мають право шляхом письмового повідомлення денонсувати 
зобов'язання про надання авансів. Денонсація набуває чинності 
через три роки після закінчення того року, в який було зроблено 
повідомлення.
      (9) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил 
фінансового регламенту однією чи декількома Договірними державами 
або зовнішніми ревізорами, призначеними з їх згоди Асамблеєю. 
                              Стаття 58 
                              Інструкція 
       (1) Інструкція, що додається до цього Договору, містить 
правила:
      (i) щодо вимог, за якими цей Договір спеціально посилається 
на Інструкцію чи спеціально передбачає, що вони встановлені чи 
будуть встановлені;
      (ii) щодо будь-яких адміністративних вимог, питань чи 
процедур;
      (iii) щодо будь-яких подробиць, корисних для застосування 
положень цього Договору.
      (2) (a) Асамблея має право вносити поправки до Інструкції.
      (b) З урахуванням положень пункту (3) поправки приймаються 
більшістю у три четверті поданих голосів.
      (3) (a) Інструкція визначає правила, що можуть бути змінені:
      (i) тільки одноголосним рішенням, чи
      (ii) тільки за умови, що не заперечує жодна Договірна 
держава, національне відомство якої діє як Міжнародний пошуковий 
орган чи Орган міжнародної попередньої експертизи, а в разі, коли 
обов'язки такого Органу виконує міжурядова організація, не 
заперечує Договірна держава-член цієї організації, уповноважена на 
це іншими державами-членами в рамках відповідної інстанції даної 
міжурядової організації.
      (b) Нерозповсюдження в майбутньому вимог, що застосовуються, 
на такі правила буде вимагати виконання умов, передбачених у 
підпунктах (a) (i) або (a) (ii) відповідно.
      (c) Розповсюдження в майбутньому на будь-яке правило вимог, 
передбачених у підпункті (a), буде вимагати одноголосного рішення.
      (4) Інструкція передбачає розробку Генеральним директором 
Адміністративної інструкції під контролем Асамблеї.
      (5) У разі розходжень між положеннями цього Договору та 
Інструкції застосовуються положення Договору. 
                              Розділ VI 
                           Вирішення спорів 
                              Стаття 59 
                           Вирішення спорів 
       З урахуванням положень статті 64 (5) будь-який спір між двома 
чи декількома Договірними державами, які стосуються тлумачення або 
застосування цього Договору чи Інструкції, не вирішений шляхом 
переговорів, може бути переданий будь-якою зацікавленою державою 
до Міжнародного суду шляхом подання заяви відповідно до Статуту 
Суду ( 995_010 ), якщо тільки зацікавлені держави не домовляться 
про інший спосіб урегулювання спору. Договірна держава, що подає 
заяву, повинна повідомити Міжнародне бюро про суперечку, передану 
на розгляд Суду;
      Міжнародне бюро повинне повідомити про це інші Договірні 
держави. 
                              Розділ VII 
                         Перегляд і поправки 
                              Стаття 60 
                          Перегляд Договору 
       (1) Цей Договір може переглядатись час від часу на 
спеціальних конференціях Договірних держав.
      (2) Рішення про скликання конференцій по перегляду 
приймається Асамблеєю.
      (3) Будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним 
пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи, 
допускається на засідання конференції по перегляду як спостерігач.
      (4) Поправки до статей 53 (5), (9) і (11), 54, 55 (4) - (8), 
56 і 57 можуть бути прийняті чи на конференції по перегляду, чи 
відповідно до положень статті 61. 
                              Стаття 61 
                 Поправки до деяких положень Договору 
       (1) (a) Пропозиції про внесення поправок до статей 53 (5), 
(9) та (11), 54, 55 (4) - (8), 56 і 57 можуть бути зроблені 
будь-якою державою-членом Асамблеї, Виконавчим комітетом чи 
Генеральним директором.
      (b) Такі пропозиції направляються Генеральним директором 
Договірним державам щонайменше за шість місяців до розгляду їх 
Асамблеєю.
      (2) (a) Поправки до статей, передбачених у пункті (1), 
приймаються Асамблеєю.
      (b) Для прийняття поправок вимагається більшість в три чверті 
поданих голосів.
      (3) (a) Будь-яка поправка до статей, передбачених у пункті 
(1), набуває чинності через місяць після того, як письмові 
повідомлення про її прийняття, здійснені відповідно до 
конституційної процедури кожної держави, одержані Генеральним 
директором від трьох чвертей держав, що були членами Асамблеї під 
час прийняття нею цієї поправки.
      (b) Будь-яка поправка до зазначених статей, прийнята таким 
чином, обов'язкова для всіх держав, що є членами Асамблеї під час 
набуття поправкою чинності; проте будь-яка поправка, що збільшує 
фінансові обов'язки Договірних держав, є обов'язковою лише для тих 
держав, що повідомили про прийняття ними такої поправки.
      (c) Будь-яка поправка, прийнята відповідно до положень 
підпункту (a), обов'язкова для всіх держав, що стають членами 
Асамблеї після дати, на яку згадана поправка набула чинності 
відповідно до положень підпункту (a). 
                             Розділ VIII 
                          Заключні положення 
                              Стаття 62 
                          Участь у Договорі 
       (1) Будь-яка держава-член Міжнародного союзу по охороні 
промислової власності може стати учасницею цього Договору шляхом:
      (i) підписання Договору з наступною здачею на зберігання 
ратифікаційної грамоти чи (ii) здачі на зберігання акта про 
приєднання до Договору.
      (2) Ратифікаційні грамоти чи акти про приєднання здаються на 
зберігання Генеральному директорові.
      (3) Положення статті 24 Стокгольмського акта Паризької 
конвенції про охорону промислової власності ( 995_123 ) 
застосовуються до цього Договору.
      (4) Пункт (3) ні в якому разі не повинен тлумачитись як 
такий, що означає мовчазне визнання або прийняття будь-якою 
Договірною державою фактичного положення щодо території, до якої 
цей Договір застосовується іншою Договірною державою в міру 
зазначеного пункту. 
                               Стаття 63 
                      Набуття Договором чинності 
       (1) (a) З урахуванням положень пункту (3) цей Договір набуває 
чинності через три місяці після того, як вісім держав здали на 
зберігання свої ратифікаційні грамоти чи акти про приєднання, за 
умови, що принаймні чотири держави з восьми задовольняють 
будь-якій з наступних вимог:
      (i) кількість заявок, поданих в такій державі, згідно з 
останніми щорічними статистичними даними, опублікованими 
Міжнародним бюро, перевищила 40 000;
      (ii) громадяни такої держави чи особи, що проживають у цій 
державі, подали, згідно з останніми щорічними статистичними 
даними, опублікованими Міжнародним бюро, принаймні 1000 заявок до 
будь-якої зарубіжної країни;
      (iii) національне відомство такої держави одержало, згідно з 
останніми щорічними статистичними даними, опублікованими 
Міжнародним бюро, принаймні 10 000 заявок від громадян зарубіжних 
країн чи осіб, що проживають в цих країнах.
      (b) Для цілей цього пункту термін "заявки" не містить заявки 
на корисні моделі.
      (2) З урахуванням положень пункту (3) будь-яка держава, що не 
стала учасницею цього Договору на дату набуття ним чинності 
відповідно до пункту (1), стає зв'язаною положеннями цього 
Договору по закінченні трьох місяців після здачі нею на зберігання 
ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання.
      (3) Положення розділу II і положення Інструкції, яка 
додається до цього Договору, що пов'язані з ними, застосовуються, 
однак, лише від дати, на яку три держави, кожна з яких задовольняє 
принаймні одній з трьох вимог, перелічених у пункті (1), стали 
учасницями цього Договору, не зробивши застереження, передбаченого 
в статті 64 (1), про те, що вони не вважають себе пов'язаними 
положеннями розділу II. Ця дата, проте, не повинна бути більш 
ранньою, ніж дата набуття чинності Договором відповідно до пункту 
(1). 
                              Стаття 64 
                             Застереження 
       (1) (a) Будь-яка держава може заявити, що вона не вважає себе 
пов'язаною положеннями розділу II.
      (b) Держави, що роблять застереження згідно з підпунктом (a), 
не будуть пов'язані положеннями розділу II і положеннями 
Інструкції, які належать до них.
      (2) (a) Будь-яка держава, що не зробила застереження 
відповідно до пункту (1) (a), може заявити, що:
      (i) вона не вважає себе пов'язаною положеннями статті 39 (1) 
щодо подання копії міжнародної заявки та її перекладу (як 
встановлено);
      (ii) обов'язок щодо відстрочки розгляду міжнародної заявки на 
національній стадії, передбачений положеннями статті 40, не 
перешкоджає публікації міжнародної заявки або її перекладу 
національним відомством даної держави чи при посередництві цього 
відомства. При цьому, однак, розуміється, що така держава не 
звільняється від обмежень, передбачених в статтях 30 і 38.
      (b) Держави, що роблять таке застереження, будуть пов'язані 
зазначеними положеннями відповідно до їх заяв.
      (3) (a) Будь-яка держава може заявити, що в тих випадках, 
коли це стосується даної держави, міжнародна публікація 
міжнародної заявки не вимагається.
      (b) Якщо до закінчення 18 місяців з дати пріоритету 
міжнародна заявка містить вказівку лише таких держав, що зробили 
застереження відповідно до підпункту (a), міжнародна заявка не 
публікується, як це передбачено статтею 21 (2).
      (c) Однак і в разі застосування положень підпункту (b) 
міжнародна заявка публікується Міжнародним бюро:
      (i) на прохання заявника, як передбачено в Інструкції;
      (ii) негайно після публікації національної заявки чи патенту, 
заснованих на міжнародній заявці, національним відомством 
зазначеної держави чи від його імені, коли ця держава зробила 
заяву відповідно до підпункту (a), але не раніше 18 місяців від 
дати пріоритету.
      (4) (a) Будь-яка держава, національне законодавство якої 
передбачає вплив своїх патентів на рівень техніки від дати, що 
передує даті публікації, але не прирівнює для цілей визначення 
рівня техніки дату пріоритету, заявленого згідно з Паризькою 
конвенцією про охорону промислової власності ( 995_123 ), до дати 
фактичного подання заявки до цієї держави, може заявити, що 
подання поза межами цієї держави міжнародної заявки, що містить її 
вказівку, не прирівнюється для цілей визначення рівня техніки до 
фактичного подання міжнародної заявки до цієї держави.
      (b) Будь-яка держава, що робить застереження відповідно до 
підпункту (a), в цій частині не пов'язана положеннями статті 11 
(3).
      (c) Будь-яка держава, що робить застереження згідно з 
підпунктом (a), повинна одночасно повідомити в письмовому вигляді, 
з якої дати і за яких умов стає дійсним в даній державі вплив на 
рівень техніки будь-якої міжнародної заявки, що містить його 
вказівку. Це повідомлення може бути змінено в будь-який час шляхом 
повідомлення, що направляється Генеральному директорові.
      (5) Будь-яка держава може заявити, що вона не вважає себе 
пов'язаною положеннями статті 59. У разі будь-якого спору між 
будь-якою Договірною державою, яка зробила таке застереження, і 
будь-якою іншою Договірною державою положення статті 59 не 
застосовуються.
      (6) (a) Будь-яке застереження щодо цієї статті повинне бути 
зроблене в письмовому вигляді. Воно може бути зроблене під час 
підписання цього Договору, під час здачі на зберігання 
ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання або, за виключенням 
випадку, передбаченого в пункті (5), в будь-який пізніший час 
шляхом повідомлення, направленого Генеральному директорові. В разі 
такого повідомлення застереження набуває чинності через шість 
місяців від дати, на яку Генеральний директор одержав 
повідомлення, і не поширюється на міжнародні заявки, подані до 
закінчення цього шестимісячного строку.
      (b) Будь-яке застереження, зроблене відповідно до цієї 
статті, може бути вилучене в будь-який час шляхом повідомлення, 
направленого Генеральному директорові. Таке вилучення набуває 
чинності через три місяці від дати, на яку Генеральний директор 
одержав повідомлення, і в разі вилучення застереження, зробленого 
згідно з пунктом (3), не поширюється на міжнародні заявки, подані 
до закінчення цього тримісячного строку.
      (7) Цей Договір не допускає інших застережень, крім 
застережень, передбачених у пунктах з (1) по (5). 
                              Стаття 65 
            Поступове застосування Договору та Інструкції 
       (1) Якщо угода з яким-небудь Міжнародним пошуковим органом чи 
Органом міжнародної попередньої експертизи передбачає тимчасове 
обмеження кількості чи виду міжнародних заявок, які такий Орган 
зобов'язується розглядати, Асамблея приймає заходи, необхідні для 
поступового застосування цього Договору та Інструкції щодо певних 
категорій міжнародних заявок. Це положення поширюється також на 
прохання про проведення пошуку міжнародного типу згідно зі статтею 
15 (5).
      (2) Асамблея встановлює дати, починаючи з яких з урахуванням 
положень пункту (1) можуть подаватися міжнародні заявки та вимоги 
на проведення міжнародної попередньої експертизи. Ці дати не 
повинні бути пізніше шести місяців після набуття чинності цим 
Договором, згідно з положеннями статті 63 (1), або початку 
застосування розділу II, згідно з положеннями статті 63 (3) 
відповідно. 
                              Стаття 66 
                              Денонсація 
       (1) Будь-яка Договірна держава може денонсувати цей Договір 
шляхом повідомлення, направленого Генеральному директорові.
      (2) Денонсація набуває чинності через шість місяців від дня 
одержання повідомлення Генеральним директором. Вона не припиняє 
дії міжнародної заявки в державі, що денонсує, якщо до закінчення 
цього шестимісячного строку міжнародна заявка була подана і, в 
разі вибору денонсуючої держави, цей вибір був уже зроблений. 
                              Стаття 67 
                          Підписання та мови 
       (1) (a) Цей Договір підписується в одному примірнику на 
англійській і французькій мовах, причому обидва тексти цілком 
автентичні.
      (b) Офіційні тексти виробляються Генеральним директором, 
після консультації із зацікавленими урядами, на іспанській, 
німецькій, португальській, російській та японській мовах, а також 
на інших мовах, що визначить Асамблея.
      (2) Цей Договір відкритий для підписання у Вашингтоні до 31 
грудня 1970 року. 
                              Стаття 68 
                         Функції депозитарію 
       (1) Оригінальний текст цього Договору, після того як він буде 
закритий для підписання, здається на зберігання Генеральному 
директорові.
      (2) Генеральний директор направляє дві копії цього Договору 
та Інструкції, що додається до нього, належним чином завірені ним, 
урядам усіх держав-членів Паризької конвенції про охорону 
промислової власності ( 995_123 ) і, на запит, урядові будь-якої 
іншої держави.
      (3) Генеральний директор реєструє цей Акт у Секретаріаті 
Організації Об'єднаних Націй.
      (4) Генеральний директор направляє дві копії будь-якої 
поправки до цього Договору та Інструкції, належним чином завірені 
ним, урядам усіх Договірних держав і, на запит, урядові будь-якої 
іншої держави. 
                              Стаття 69 
                             Повідомлення 
       Генеральний директор повідомляє уряди всіх держав-членів 
Паризької конвенції про охорону промислової власності ( 995_123 ):
      (i) про підписання відповідно до статті 62;
      (ii) про здачу на зберігання ратифікаційних грамот і актів 
про приєднання відповідно до статті 62;
      (iii) про дату набуття чинності цим Договором і дату, з якої 
починає застосовуватися розділ II відповідно до статті 63 (3);
      (iv) про будь-які застереження, зроблені відповідно до статті 
64 (1) - (5);
      (v) про вилучення будь-яких застережень, здійснене відповідно 
до статті 64 (6) (b);
      (vi) про денонсації, одержані відповідно до статті 66, і
      (vii) про будь-які заяви, зроблені відповідно до статті 31 
(4). 
     Зібрання чинних міжнародних договорів України: 
  Офіційне видання - Том 1: 1990-1991 рр. - К.: 
  Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. 
                               Договор 
                      о патентной кооперации 
              Подписан в Вашингтоне 19 июня 1970 года** 
         (Пересмотрен 2 октября 1979 г., 3 февраля 1984 г.) 
         Договаривающиеся государства,
      желая внести вклад в прогресс науки и техники,
      стремясь совершенствовать правовую охрану изобретений,
      стремясь упростить и сделать более экономичным осуществление 
охраны изобретений, когда такая охрана испрашивается в нескольких 
странах,
      стремясь облегчить и ускорить доступ публике к технической 
информации, содержащейся в документах, описывающих новые 
изобретения,
      желая стимулировать и ускорить экономический прогресс 
развивающихся стран путем принятия мер, предназначенных повысить 
эффективность их правовых систем охраны изобретений, будь то 
национальные системы или региональные, посредством обеспечения 
более быстрого доступа к информации об имеющихся технических 
решениях, отвечающих их специфическим потребностям, и облегчения 
доступа к постоянно увеличивающемуся объему современных 
технических достижений,
      убежденные, что сотрудничество между государствами будет в 
значительной степени содействовать достижению этих целей,
      заключили настоящий Договор.
-----------------
      * Официальный русский текст, подготовленный в соответствии 
со статьей 67(1)(в). Дается в извлечениях по изданию Всемирной 
организации интеллектуальной собственности (Женева: ВОИС, 1974).
      ** Договор ратифицирован Указом Президиума Верховного Совета 
СССР от 23 декабря 1977 года: Ведомости Верховного Совета СССР. 
1978. N 1. Ст.2. 
                          Вводные положения 
                              Статья 1. 
                          Учреждение Союза 
       1. Государства-участники настоящего Договора (в дальнейшем 
именуемые "Договаривающиеся государства") образуют Союз для 
сотрудничества в области подачи заявок на охрану изобретений, 
проведения по ним поиска и экспертизы, а также по оказанию 
специальных технических услуг. Этот Союз именуется Международным 
союзом патентной кооперации.
      2. Никакое положение настоящего Договора не должно пониматься 
как ограничение прав, предусмотренных Парижской конвенцией по 
охране промышленной собственности ( 995_123 ), любого гражданина 
страны-участницы этой Конвенции или лица, проживающего в этой 
стране. 
                              Статья 2. 
                            Определения 
       В смысле настоящего Договора и Инструкции и, если только 
специально не оговорено иначе:
      1) "заявка" означает заявку на охрану изобретения; ссылки на 
"заявку" должны пониматься как ссылки на заявки на: патенты, 
авторские свидетельства, свидетельства о полезности, полезные 
модели, дополнительные патенты или дополнительные свидетельства, 
дополнительные авторские свидетельства и дополнительные 
свидетельства о полезности;
      2) ссылки на "патент" должны пониматься как ссылки на: 
патенты, авторские свидетельства, свидетельства о полезности, 
полезные модели, дополнительные патенты или дополнительные 
свидетельства, дополнительные авторские свидетельства и 
дополнительные свидетельства о полезности;
      3) "национальный патент" означает патент, выданный 
национальным органом;
      4) "региональный патент" означает патент, выданный 
национальным или межправительственным органом, имеющим право 
выдавать патенты, действующие более чем в одном государстве;
      5) "региональная заявка" означает заявку на региональный 
патент;
      6) ссылки на "национальную заявку" должны пониматься как 
ссылки на заявки на национальные патенты и региональные патенты, 
кроме заявок, поданных согласно настоящему Договору;
      7) "международная заявка" означает заявку, поданную согласно 
настоящему Договору;
      8) ссылки на "заявку" должны пониматься как ссылки на 
международные заявки и национальные заявки;
      9) ссылки на "патент" должны пониматься как ссылки на 
национальные патенты и региональные патенты;
      10) ссылки на "национальное законодательство" должны 
пониматься как ссылки на национальное законодательство 
Договаривающегося государства или, когда речь идет о региональной 
заявке или региональном патенте, на договор, предусматривающий 
подачу региональных заявок или выдачу региональных патентов;
      11) "дата приоритета" для целей исчисления сроков означает:
      а) если международная заявка содержит притязание на приоритет 
в соответствии со статьей 8, дату подачи заявки, приоритет которой 
испрашивается таким образом;
      b) если международная заявка содержит притязание на несколько 
приоритетов в соответствии со статьей 8, дату подачи наиболее 
ранней заявки, приоритет которой испрашивается таким образом;
      с) если международная заявка не содержит притязания на 
приоритет в соответствии со статьей 8, дату международной подачи 
этой заявки;
      12) "национальное ведомство" означает правительственный орган 
Договаривающегося государства, уполномоченный выдавать патенты; 
ссылки на "национальное ведомство" должны пониматься так же, как 
ссылки на любой межправительственный орган, который уполномочен 
несколькими государствами выдавать региональные патенты, при 
условии, что, по крайней мере, одно из этих государств является 
Договаривающимся государством и что эти государства уполномочили 
вышеупомянутый орган принять на себя обязательства и осуществлять 
права, которые настоящий Договор и Инструкция предусматривают в 
отношении национальных ведомств;
      13) "указанное ведомство" означает национальное ведомство 
государства или национальное ведомство, действующее от имени 
государства, указанного заявителем в соответствии с главой I 
настоящего Договора;
      14) "выбранное ведомство" означает национальное ведомство 
государства или национальное ведомство, действующее от имени 
государства, выбранного заявителем в соответствии с главой II 
настоящего Договора;
      15) "получающее ведомство" означает национальное ведомство 
или межправительственную организацию, в которые подается 
международная заявка;
      16) "Союз" означает Международный союз патентной кооперации;
      17) "Ассамблея" означает Ассамблею Союза;
      18) "Организация" означает Всемирную организацию 
интеллектуальной собственности;
      19) "Международное бюро" означает Международное бюро 
Организации и Международные объединенные бюро по охране 
интеллектуальной собственности (БИРПИ), пока существуют БИРПИ;
      20) "Генеральный директор" означает Генерального директора 
Организации и Директора БИРПИ, пока существуют БИРПИ. 
                               Глава I. 
             Международная заявка и международный поиск 
                              Статья 3. 
                        Международная заявка 
       1. Заявки на охрану изобретений в любом из Договаривающихся 
государств могут подаваться в соответствии с настоящим Договором 
как международные заявки.
      2. Международная заявка должна содержать, как это определено 
в настоящем Договоре и Инструкции, заявление, описание 
изобретения, один или несколько пунктов формулы изобретения, один 
или несколько чертежей (если это необходимо) и реферат.
      3. Реферат служит исключительно целям технической информации 
и не может приниматься во внимание в других целях, в частности, 
для толкования объема испрашиваемой охраны.
      4. Международная заявка:
      1) должна быть составлена на установленном языке;
      2) должна отвечать установленным требованиям к оформлению 
международной заявки;
      3) должна отвечать установленному требованию единства 
изобретения;
      4) должна сопровождаться уплатой установленных пошлин. 
                              Статья 4. 
                             Заявление 
       1. Заявление содержит:
      1) ходатайство о том, чтобы международная заявка 
рассматривалась согласно настоящему Договору;
      2) указание Договаривающегося государства или государств, в 
которых на основе международной заявки испрашивается охрана 
изобретения ("указанные государства"); если в отношении 
какого-либо указанного государства можно испрашивать региональный 
патент и заявитель желает получить региональный, а не национальный 
патент, в заявлении это должно быть оговорено; если, в 
соответствии с договором о региональном патенте, заявитель не 
имеет возможности ограничить свою заявку отдельными 
государствами-участниками этого договора, указание одного из этих 
государств и просьба о получении регионального патента должны 
рассматриваться как указание всех государств-участников этого 
договора; если, в соответствии с национальным законодательством 
указанного государства, указание этого государства имеет силу 
заявки на региональный патент, это указание должно рассматриваться 
как намерение получить региональный патент;
      3) имя и другие установленные сведения о заявителе и агенте 
(если таковой имеется);
      4) название изобретения;
      5) имя и другие установленные сведения об изобретателе, если 
национальное законодательство, по крайней мере, одного из 
указанных государств требует, чтобы эти сведения были представлены 
одновременно с подачей национальной заявки. В противном случае 
упомянутые сведения могут быть представлены или в заявлении, или в 
отдельных письмах, адресованных каждому указанному ведомству 
государства, национальное законодательство которого требует 
представления упомянутых сведений, но разрешает представлять их 
после подачи национальной заявки.
      2. За указание каждого Договаривающегося государства в 
установленный срок уплачивается установленная пошлина.
      3. Если заявитель не испрашивает какой-либо из видов охраны, 
перечисленных в статье 43, указание государства означает, что 
испрашиваемая охрана заключается в выдаче патента указанным 
государством или в отношении этого государства. Для целей 
настоящего пункта положения статьи 2 (2) не применяются.
      4. Отсутствие в заявлении имени и других установленных 
сведений об изобретателе не влечет никаких последствий в любом 
указанном государстве, национальное законодательство которого 
требует представления этих сведений, но разрешает представлять их 
после подачи национальной заявки. Непредставление упомянутых 
сведений в отдельном письме не влечет никаких последствий в любом 
указанном государстве, национальное законодательство которого не 
требует их представления. 
                              Статья 5. 
                        Описание изобретения 
       Описание должно раскрывать изобретение достаточно ясно и 
полно, чтобы изобретение могло быть осуществлено специалистом в 
данной области. 
                              Статья 6. 
                        Формула изобретения 
       Пункт или пункты формулы изобретения должны определять 
объект, на который испрашивается охрана. Пункты формулы 
изобретения должны быть ясными и точными. Они должны полностью 
подкрепляться описанием изобретения. 
                              Статья 7. 
                              Чертежи 
       1. С учетом положений пункта 2 ( 2) чертежи представляются, 
когда они необходимы для понимания изобретения.
      2. Если чертежи не являются необходимыми для понимания 
изобретения, но характер изобретения допускает иллюстрацию в виде 
чертежей:
      1) заявитель может включить такие чертежи в международную 
заявку при ее подаче;
      2) любое указанное ведомство может потребовать, чтобы 
заявитель представил ему такие чертежи в установленный срок. 
                              Статья 8. 
                      Притязание на приоритет 
       1. Международная заявка может содержать в порядке, 
установленном Инструкцией, заявление о приоритете одной или 
нескольких предшествующих заявок, поданных в любую страну - 
участницу Парижской конвенции по охране промышленной собственности 
( 995_123 ) или в отношении любой такой страны.
      2. а) С учетом положения подпункта b) условия и последствия 
любого притязания на приоритет, заявленный в соответствии с 
пунктом 1, должны быть такими, как предусмотрено статьей 4 
Стокгольмского Акта Парижской конвенции по охране промышленной 
собственности ( 995_123 ).
      b) Международная заявка, содержащая притязание на приоритет 
одной или нескольких предшествующих заявок, поданных в 
Договаривающееся государство или в отношении такого государства, 
может содержать указание этого государства. Если в международной 
заявке содержится притязание на приоритет одной или нескольких 
национальных заявок, поданных в какое-либо указанное государство 
или в отношении такого государства, или если содержится притязание 
на приоритет другой международной заявки, в которой было указано 
только одно государство, условия и последствия притязания на 
приоритет в этом государстве регулируются его национальным 
законодательством. 
                              Статья 9. 
                             Заявитель 
       1. Любой гражданин Договаривающегося государства или лицо, 
проживающее в этом государстве, может подать международную заявку.
      2. Ассамблея может принять решение, позволяющее гражданам 
любой страны-участницы Парижской конвенции по охране промышленной 
собственности ( 995_123 ), не участвующей в настоящем Договоре, а 
также лицам, проживающим в этой стране, подавать международные 
заявки.
      3. Понятия гражданства и местожительства, а также применение 
этих понятий в тех случаях, когда имеется несколько заявителей или 
когда заявители не являются одними и теми же для всех указанных 
государств, определяются Инструкцией. 
                              Статья 10. 
                        Получающее ведомство 
       Международная заявка подается в установленное получающее 
ведомство, которое проверяет и рассматривает ее в порядке, 
предусмотренном настоящим Договором и Инструкцией. 
                              Статья 11. 
           Дата и последствия подачи международной заявки 
       1. Получающее ведомство устанавливает в качестве даты 
международной подачи дату получения международной заявки, если при 
ее получении ведомство приходит к заключению, что:
      1) заявитель со всей очевидностью не лишен, по причинам 
гражданства или местожительства, права подачи международной заявки 
в данное получающее ведомство;
      2) международная заявка составлена на установленном языке;
      3) международная заявка содержит, по крайней мере, следующее:
      а) упоминание о том, что она подается как международная 
заявка;
      b) указание, по крайней мере, одного Договаривающегося 
государства;
      с) имя заявителя, как установлено;
      d) часть, которая внешне представляется описанием 
изобретения;
      е) часть, которая внешне представляется пунктом или пунктами 
формулы изобретения.
      2. а) Если получающее ведомство установит, что международная 
заявка на дату ее получения не удовлетворяет требованиям, 
перечисленным в пункте 1, оно предлагает заявителю внести 
необходимые исправления, как предусмотрено Инструкцией.
      b) Если заявитель выполнит это требование в соответствии с 
Инструкцией, получающее ведомство устанавливает в качестве даты 
международной подачи дату получения требуемых исправлений.
      3. С учетом положений, предусмотренных статьей 64 п.4., любая 
международная заявка, отвечающая требованиям, перечисленным в 
пунктах 1),2),3) пункта 1, и в отношении которой установлена дата 
международной подачи, имеет силу правильно оформленной 
национальной заявки в каждом указанном государстве с даты 
международной подачи, которая рассматривается в качестве даты 
фактической подачи в каждом указанном государстве.
      4. Подача любой международной заявки, отвечающей требованиям, 
перечисленным в подпунктах 1),2),3) пункта 1, приравнивается к 
подаче правильно оформленной национальной заявки в смысле 
Парижской конвенции по охране промышленной собственности 
( 995_123 ). 
                              Статья 12. 
      Пересылка международной заявки в Международное бюро и в 
                   Международный поисковый орган 
       1. В соответствии с процедурой, предусмотренной Инструкцией, 
один экземпляр международной заявки хранится в получающем 
ведомстве ("копия для получающего ведомства"), один экземпляр 
пересылается в Международное бюро ("регистрационный экземпляр") и 
один экземпляр пересылается в компетентный Международный поисковый 
орган, упомянутый в статье 16 ("копия для поиска").
      2. Регистрационный экземпляр считается подлинником 
международной заявки.
      3. Международная заявка считается изъятой, если 
регистрационный экземпляр не был получен Международным бюро в 
установленный срок. 
                              Статья 13. 
          Возможность получения копии международной заявки 
                       указанными ведомствами 
       1. Любое указанное ведомство может просить Международное бюро 
выслать ему копию международной заявки до ее рассылки, 
предусмотренной статьей 20, и Международное бюро по истечении 
одного года с даты приоритета незамедлительно направляет такую 
копию указанному ведомству.
      2. а) Заявитель может в любое время направить копию своей 
международной заявки любому указанному ведомству.
      b) Заявитель может в любое время просить Международное бюро 
выслать копию его международной заявки любому указанному 
ведомству, и Международное бюро незамедлительно направляет копию 
такому ведомству.
      с) Любое национальное ведомство может уведомить Международное 
бюро, что оно не желает получать копии, как предусмотрено в 
подпункте b); в этом случае упомянутый подпункт не применяется в 
отношении этого ведомства. 
                              Статья 14. 
             Некоторые недостатки международной заявки 
       1. а) Получающее ведомство проверяет, не имеет ли 
международная заявка какого-либо из следующих недостатков, а 
именно:
      1) не подписана, как предусмотрено Инструкцией;
      2) не содержит установленных сведений о заявителе;
      3) не содержит названия;
      4) не содержит реферата;
      5) не удовлетворяет в той степени, как это предусмотрено 
Инструкцией, требованиям к оформлению международной заявки.
      b) Если получающее ведомство установит наличие какого-либо 
из упомянутых недостатков, оно предлагает заявителю исправить 
международную заявку в установленный срок; в случае невыполнения 
этого требования заявка считается изъятой, и получающее ведомство 
заявляет об этом изъятии.
      2. Если в международной заявке делается ссылка на чертежи, 
которые в действительности в нее не включены, получающее ведомство 
уведомляет об этом заявителя, и он может представить чертежи в 
установленный срок. Если заявитель сделает это, датой 
международной подачи считается дата получения чертежей получающим 
ведомством. В противном случае любая ссылка на указанные чертежи 
считается недействительной.
      3. а) Если получающее ведомство установит, что пошлины, 
предусмотренные статьей 3 п.4. п.п.4, не уплачены в установленный 
срок или пошлина, предусмотренная статьей 4 2., не уплачена ни за 
одно из указанных государств, международная заявка считается 
изъятой, и получающее ведомство заявляет об этом изъятии.
      b) Если получающее ведомство установит, что пошлина, 
предусмотренная статьей 4 п.2 , уплачена в установленный срок за 
одно или более, но не за все указанные государства, указание тех 
государств, за которые пошлина в установленный срок не уплачена, 
считается изъятым, и получающее ведомство заявляет об этом 
изъятии.
      4. Если получающее ведомство после установления даты 
международной подачи международной заявки выявит в установленный 
срок, что какое-либо из требований, перечисленных в подпунктах 
1),2),3) пункта 1, статьи 11, не было выполнено на эту дату, 
упомянутая заявка считается изъятой, и получающее ведомство 
заявляет об этом изъятии. 
                              Статья 15. 
                        Международный поиск 
       1. По каждой международной заявке проводится международный 
поиск.
      2. Целью международного поиска является выявление 
соответствующего уровня техники.
      3. Международный поиск проводится на основе формулы 
изобретения с должным учетом описания изобретения и чертежей (если 
таковые имеются).
      4. Международный поисковый орган, упомянутый в статье 16, 
стремится выявить соответствующий уровень техники в той степени, 
насколько позволяют его возможности, и в любом случае использует 
документацию, определенную Инструкцией.
      5. а) Заявитель, который подает национальную заявку в 
национальное ведомство Договаривающегося государства или в 
национальное ведомство, действующее от имени такого государства, 
может, если это разрешается национальным законодательством 
Договаривающегося государства и в соответствии с условиями, 
определенными этим законодательством, просить, чтобы по его заявке 
был проведен поиск, аналогичный международному поиску ("поиск 
международного типа").
      b) Национальное ведомство Договаривающегося государства или 
национальное ведомство, действующее от имени такого государства, 
может, если это разрешается национальным законодательством 
Договаривающегося государства, подвергнуть любую национальную 
заявку, поданную в такое ведомство, поиску международного типа.
      с) Поиск международного типа проводится Международным 
поисковым органом, упомянутым в статье 16, которой был бы 
компетентен проводить международный поиск, если бы эта 
национальная заявка была международной заявкой и была бы подана в 
ведомство, упомянутое в подпунктах а) и b). Если национальная 
заявка составлена на языке, на котором Международный поисковый 
орган не имеет возможности рассматривать заявки, поиск 
международного типа проводится по подготовленному заявителем 
переводу на язык, установленный для международных заявок и на 
котором данный Международный поисковый орган обязался принимать 
международные заявки. Национальная заявка и перевод, когда он 
требуется, представляются по форме, установленной для 
международных заявок. 
                              Статья 16. 
                   Международный поисковый орган 
       1. Международный поиск проводится Международным поисковым 
органом, которым может быть или национальное ведомство, или 
межправительственная организация, как, например, Международный 
патентный институт, в задачи которого входит подготовка отчетов о 
документационном поиске об уровне техники в отношении заявляемых 
изобретений.
      2. Если в период до учреждения единого Международного 
поискового органа существует несколько международных поисковых 
органов, каждое получающее ведомство указывает в соответствии с 
условиями соглашения, упомянутого в пункте 3 b), Международный 
поисковый орган или органы, компетентные в проведении поиска по 
международным заявкам, подаваемым в это ведомство.
      3. а) Международные поисковые органы назначаются Ассамблеей. 
Международным поисковым органом может быть назначено любое 
национальное ведомство или любая межправительственная организация, 
отвечающие требованиям, предусмотренным в подпункте с).
      b) Назначение осуществляется с согласия национального 
ведомства или межправительственной организации, назначаемых в 
качестве такого Органа, и при условии заключения соглашения, 
подлежащего утверждению Ассамблеей, между таким ведомством или 
организацией и Международным бюро. В соглашении должны быть 
определены права и обязанности сторон, в частности, формальное 
обязательство такого ведомства или организации применять и 
соблюдать все общие правила международного поиска.
      с) Инструкция предусматривает минимум требований, в 
частности, в отношении персонала и документации, которым должно 
отвечать любое ведомство или организация, прежде чем они могут 
быть назначены, и которым они должны отвечать в течение всего 
срока их назначения.
      d) Назначение осуществляется на определенный срок, который 
может быть продлен.
      е) Прежде чем принять решение о назначении какого-либо 
национального ведомства или межправительственной организации, а 
также о продлении или прекращении срока такого назначения, 
Ассамблея заслушивает заинтересованное ведомство или организацию и 
запрашивает предложения Комитета по техническому сотрудничеству, 
упомянутого в статье 56, после того, как этот Комитет будет 
создан. 
                              Статья 17. 
       Процедура, применяемая Международным поисковым органом 
       1. Процедура, применяемая Международным поисковым органом, 
определяется положениями настоящего Договора, Инструкции и 
соглашения, которое Международное бюро заключает с этим Органом в 
соответствии с настоящим Договором и инструкцией.
      2. а) Если Международный поисковый орган считает, что:
      1) международная заявка относится к объекту, по которому в 
соответствии с Инструкцией Международный поисковый орган не обязан 
проводить международный поиск, и в данном случае он принимает 
решение не проводить такой поиск, или
      2) описание изобретения, формула изобретения или чертежи не 
удовлетворяют установленным требованиям настолько, что проведение 
полноценного поиска является невозможным,
      упомянутый Орган отмечает такой факт в декларации и 
уведомляет заявителя и Международное бюро, что отчет о 
международном поиске не будет подготовлен.
      b) Если любая из ситуаций, упомянутых в подпункте а), 
выявлена лишь в связи с некоторыми пунктами формулы, то отчет о 
международном поиске содержит соответствующее замечание в 
отношении таких пунктов, в то время как по другим пунктам формулы 
упомянутый отчет подготавливается в соответствии со статьей 18.
      3. а) Если международный поисковый орган считает, что 
международная заявка не удовлетворяет требованию единства 
изобретения, как это определяется Инструкцией, он предлагает 
заявителю уплатить дополнительные пошлины. Международный поисковый 
орган подготавливает отчет о международном поиске по тем частям 
международной заявки, которые относятся к изобретению, упомянутому 
первым в формуле ("главное изобретение"), а также, при условии 
уплаты в установленный срок требуемых дополнительных пошлин, по 
тем частям международной заявки, которые относятся к изобретениям, 
за которые такие пошлины уплачены.
      b) Национальное законодательство любого указанного 
государства может предусмотреть, что в случае, когда национальное 
ведомство этого государства находит предложение Международного 
поискового органа, упомянутое в подпункте а), обоснованным и когда 
заявитель не уплатил все дополнительные пошлины, те части 
международной заявки, по которым поиск не проводился, считаются 
изъятыми в отношении их действия в этом государстве, если 
заявитель не уплатит специальную пошлину в национальное ведомство 
этого государства. 
                              Статья 18. 
                    Отчет о международном поиске 
       1. Отчет о международном поиске составляется в установленный 
срок и по установленной форме.
      2. Отчет о международном поиске сразу после его подготовки 
направляется Международным поисковым органом заявителю и 
Международному бюро.
      3. Отчет о международном поиске или декларация, упомянутая в 
статье 17 п.2 а), переводится на язык, предусмотренный 
Инструкцией. Переводы выполняются либо самим Международным бюро, 
либо по его заказам, но под его ответственность. 
                              Статья 19. 
         Изменение формулы изобретения в Международном бюро 
       1. После получения отчета о международном поиске заявитель 
имеет право один раз изменить формулу международной заявки, 
представив изменения в Международное бюро в установленный срок. 
Одновременно заявитель может представить в соответствии с 
Инструкцией краткое объяснение изменения и указать, как они могли 
бы отразиться на описании изобретения и чертежах.
      2. Изменения не должны выходить за рамки того, что раскрыто 
в первоначально поданной международной заявке.
      3. Если национальное законодательство какого-либо указанного 
государства разрешает, чтобы изменения выходили за рамки того, что 
раскрыто в первоначально поданной международной заявке, 
несоблюдение пункта 2 не имеет последствий в этом государстве. 
                              Статья 20. 
        Рассылка материалов международной заявки в указанные 
                             ведомства 
       1. а) Международная заявка вместе с отчетом о международном 
поиске (включая любое замечание, упомянутое в статье 17 п.2 b) ), 
или декларацией, упомянутой в статье 17 п.2 а), рассылается в 
каждое указанное ведомство, как предусмотрено Инструкцией, если 
указанное ведомство не отказывается от такого порядка полностью 
или частично.
      b) Рассылаемые материалы включают перевод (как установлено) 
упомянутого отчета или декларации.
      2. Если формула изобретения была изменена в соответствии со 
статьей 19 п.1, материалы должны содержать или полный текст 
формулы изобретения как в первоначальном, так и в измененном виде, 
или полный текст формулы изобретения в первоначальном виде с 
указанием внесенных изменений, а также объяснение, упомянутое в 
статье 19 п.1, если таковое имеется.
      3. По просьбе указанного ведомства или заявителя 
Международный поисковый орган высылает ведомству или заявителю 
соответственно, как это предусмотрено Инструкцией, копии 
документов, на которые делаются ссылки в отчете о международном 
поиске. 
                              Статья 21. 
                      Международная публикация 
       1. Международное бюро осуществляет публикацию международных 
заявок.
      2. а) За исключением случаев, предусмотренных в подпункте b) 
и в статье 64 п. 3, международная публикация международной заявки 
осуществляется незамедлительно по истечении 18 месяцев с даты 
приоритета этой заявки.
      b) Заявитель может просить Международное бюро опубликовать 
его международную заявку в любое время до истечения срока, 
упомянутого в подпункте а). Международное бюро выполняет эту 
просьбу в соответствии с Инструкцией.
      3. Отчет о международном поиске или декларация, упомянутая в 
статье 17 п.2 а), публикуются, как установлено Инструкцией.
      4. Язык и форма международной публикации, а также другие 
подробности определяются Инструкцией.
      5. Международная публикация не производится, если 
международная заявка изымается или считается изъятой до того, как 
завершена техническая подготовка к ее публикации.
      6. Если международная заявка содержит выражения или чертежи, 
которые, по мнению Международного бюро, противоречат морали или 
общественному порядку, или если, по его мнению, международная 
заявка содержит пренебрежительные высказывания, как они определены 
Инструкцией, Международное бюро имеет право при публикации 
опустить такие выражения, чертежи и высказывания, указав их место, 
количество опущенных слов и чертежей. По запросу Международное 
бюро предоставляет отдельные копии опущенных частей текста или 
чертежей. 
                              Статья 22. 
          Копия, перевод и пошлина для указанных ведомств 
       1. Заявитель представляет копию международной заявки (за 
исключением случая, когда рассылка уже осуществлена согласно 
статье 20) и ее перевод (как установлено), а также уплачивает 
национальную пошлину (если таковая предусмотрена) в каждое 
указанное ведомство не позднее 20 месяцев с даты приоритета. Если 
национальное законодательство указанного государства требует 
упоминания имени и других установленных сведений об изобретателе, 
но допускает выполнения этого требования после подачи национальной 
заявки, заявитель представляет упомянутые сведения, если они 
отсутствовали в заявлении, в национальное ведомство этого 
государства или в национальное ведомство, действующее от имени 
этого государства, не позднее 20 месяцев с даты приоритета.
      2. В тех случаях, когда Международный поисковый орган 
отмечает в декларации согласно статье 17 п.2 а), что отчет о 
международном поиске не будет подготовлен, срок для выполнения 
действий, упомянутых в пункте 1 настоящей статьи, является таким 
же, как это предусмотрено в пункте 1.
      3. Для осуществления действий, упомянутых в пунктах 1 или 2, 
любое национальное законодательство может установить сроки, 
которые истекают позже, чем предусмотрено этими пунктами. 
                              Статья 23. 
                  Отсрочка национальной процедуры 
       1. Указанные ведомства не проводят процедуру по международной 
заявке или экспертизу по этой заявке до истечения соответствующего 
срока, предусмотренного в статье 22.
      2. Несмотря на положения пункта 1, любое указанное ведомство 
по специальной просьбе заявителя может в любое время вести 
процедуру по международной заявке или экспертизу по этой заявке. 
                              Статья 24. 
       Возможное прекращение действия международной заявки в 
                       указанных государствах 
       1. С учетом положений статьи 25, применяемых в случаях, 
определенных подпунктом 2) настоящей статьи, действие 
международной заявки, предусмотренное статьей 11 п. 3, 
прекращается в любом указанном государстве с теми же 
последствиями, что и при изъятии любой национальной заявки в этом 
государстве, если:
      1) заявитель изымает свою международную заявку или указание 
этого государства;
      2) международная заявка считается изъятой в силу статей 12 
п. 3, 14 п.1 b), 14 п.3 а) или 14 п.4, или если указание этого 
государства считается изъятым в силу статьи 14 п.3 b);
      3) заявитель не выполнит в соответствующий срок действий, 
предусмотренных статьей 22.
      2. Несмотря на положения пункта 1, любое указанное ведомство 
может сохранить действие международной заявки, предусмотренное 
статьей 11 п.3, даже в том случае, когда это не требуется в силу 
статьи 25 п.2. 
                              Статья 25. 
              Пересмотр решений указанными ведомствами 
       1. а) Если получающее ведомство отказалось установить дату 
международной подачи или заявило, что международная заявка 
считается изъятой, или если Международное бюро установило факт, 
предусмотренный статьей 12 п.3, Международное бюро по просьбе 
заявителя незамедлительно высылает копии любого документа дела в 
любое из указанных ведомств, названных заявителем.
      b) Если получающее ведомство заявило, что указание любого из 
государств считается изъятым, Международное бюро по просьбе 
заявителя незамедлительно высылает копию любого документа дела 
национальному ведомству такого государства.
      с) Просьба, упомянутая в подпунктах а) или b), должна быть 
представлена в установленный срок.
      2. а) С учетом положений подпункта b) каждое указанное 
ведомство решает, при условии уплаты национальной пошлины в 
установленный срок (если таковая предусмотрена) и представления в 
установленный срок соответствующего перевода (как установлено), 
обоснован ли отказ, заявление или установление факта, упомянутые в 
пункте 1, в свете положений настоящего Договора и Инструкции, и, 
если оно придет к заключению, что такой отказ или заявление 
являются результатом ошибки или упущения со стороны получающего 
ведомства или что установление факта является результатом ошибки 
или упущения со стороны Международного бюро, указанное ведомство 
рассматривает международную заявку в отношении действия в данном 
государстве так, как если бы такая ошибка или упущение не имели 
места.
      b) Если регистрационный экземпляр поступил в Международное 
бюро после истечения срока, предусмотренного статьей 12 п.3, по 
причине какой-либо ошибки или упущения со стороны заявителя, 
положения подпункта а) применяются только при наличии условий, 
упомянутых в статье 48 п.2. 
                              Статья 26. 
     Возможность внесения исправлений в международную заявку в 
                        указанных ведомствах 
       Указанные ведомства не могут отклонить международную заявку 
на том основании, что она не соответствует требованиям настоящего 
Договора и Инструкции, без предоставления заявителю возможности 
исправить названную заявку в той мере и в соответствии с той 
процедурой, которые предусмотрены национальным законодательством 
для такой же или подобных ситуаций в отношении национальных 
заявок. 
                               Статья 27. 
             Требования национального законодательства 
       1. Национальные законодательства не могут предъявлять иных 
или дополнительных требований к форме или содержанию международной 
заявки, кроме тех, которые предусмотрены настоящим Договором и 
Инструкцией.
      2. Положения пункта 1 не распространяются на статью 7 п.2 и 
не препятствуют национальному законодательству требовать, как 
только рассмотрение международной заявки началось в указанном 
ведомстве:
      1) упоминания имени должностного лица, уполномоченного 
представлять заявителя, являющегося юридическим лицом;
      2) представления документов, которые, не являясь частью 
международной заявки, служат доказательством утверждений или 
заявлений, приведенных в этой заявке, включая подтверждение 
международной заявки подписью заявителя в тех случаях, когда эта 
заявка при ее подаче была подписана его представителем или 
агентом.
      3. Если заявитель в любом указанном государстве не имеет 
права, согласно национальному законодательству этого государства, 
подавать национальную заявку потому, что он не является 
изобретателем, указанное ведомство может отклонить международную 
заявку.
      4. Если национальное законодательство содержит требования к 
форме и содержанию национальных заявок, которые, с точки зрения 
заявителей, являются более благоприятными, чем требования к 
международным заявкам, предусмотренные настоящим Договором и 
Инструкцией, национальное ведомство, суды и любые другие 
компетентные органы такого указанного государства или органы, 
действующие от его имени, могут применять первые требования к 
международным заявкам вместо последних, за исключением тех 
случаев, когда заявитель настаивает на применении к его 
международной заявке требований, предусмотренных настоящим 
Договором и Инструкцией.
      5. Ничто в настоящем Договоре и Инструкции не должно 
пониматься как возможное ограничение права каждого 
Договаривающегося государства устанавливать материально-правовые 
условия патентоспособности. В частности, любое положение 
настоящего Договора и Инструкции в отношении определения уровня 
техники служит исключительно для целей международной процедуры, и, 
следовательно, любое Договаривающееся государство при определении 
патентоспособности изобретения, заявляемого в международной 
заявке, имеет право применять критерии своего национального 
законодательства в отношении уровня техники и других условий 
патентоспособности, не относящихся к требованиям, предъявляемым к 
форме и содержанию заявок.
      6. Национальное законодательство может содержать требование о 
представлении заявителем доказательств в отношении любого 
материально-правового условия патентоспособности, установленного 
этим законодательством.
      7. Любое получающее ведомство или указанное ведомство, в 
котором уже началось рассмотрение международной заявки, может 
применять свое национальное законодательство в отношении 
требования о назначении заявителем агента, имеющего право 
представлять заявителей перед этим ведомством, и/или о сообщении 
заявителем адреса в указанном государстве для целей получения 
уведомлений.
      8. Ничто в настоящем Договоре и Инструкции не должно 
пониматься как ограничение права любого Договаривающегося 
государства применять меры, которые оно сочтет необходимыми в 
целях обеспечения национальной безопасности, или, исходя из 
основных экономических интересов государства, ограничивать право 
собственных граждан или лиц, проживающих в этом государстве, 
подавать международные заявки. 
                              Статья 28. 
       Изменение формулы изобретения, описания изобретения и 
                  чертежей в указанных ведомствах 
       1. Заявителю предоставляется возможность вносить изменения в 
формулу изобретения, описание изобретения и чертежи в каждом 
указанном ведомстве в установленный срок. Указанные ведомства не 
должны выдавать патент или отказывать в его выдаче до истечения 
такого срока, за исключением случаев, когда имеется специальное 
согласие заявителя.
      2. Изменения не должны выходить за рамки того, что раскрыто 
в первоначально поданной международной заявке, если это не 
допускается национальным законодательством указанного 
государства.
      3. Изменения должны соответствовать требованиям национального 
законодательства указанного государства во всех случаях, не 
предусмотренных настоящим Договором и Инструкцией.
      4. Если указанное ведомство требует представления перевода 
международной заявки, изменения должны представляться на языке 
перевода. 
                              Статья 29. 
                Последствия международной публикации 
       1. Последствия международной публикации международной заявки 
в указанном государстве в отношении охраны любых прав заявителя в 
этом государстве являются, с учетом положений пунктов 2-4, такими 
же, какие предусмотрены национальным законодательством указанного 
государства в случае обязательной национальной публикации 
национальных заявок, по которым не проводилась экспертиза.
      2. Если язык, на котором была осуществлена международная 
публикация, отличается от языка, на котором осуществляются 
публикации в указанном государстве в соответствии с его 
национальным законодательством, национальное законодательство 
может предусмотреть, что последствия, упомянутые в пункте 1, 
наступают только после того, как:
      1) опубликован перевод на язык национальной публикации в 
соответствии с национальным законодательством, или
      2) перевод на язык национальной публикации стал общедоступным 
путем выкладки для публичного ознакомления в соответствии с 
национальным законодательством, или
      3) перевод на язык национальной публикации передан заявителем 
лицу, которое действительно или предположительно неправомерно 
использует изобретение, заявленное в международной заявке, или
      4) имели место оба действия, упомянутые в подпунктах 1) и 
3), или оба действия, упомянутые в подпунктах 2) и 3).
      3. Национальное законодательство любого указанного 
государства может предусматривать, что в случаях, когда 
международная публикация была осуществлена по просьбе заявителя до 
истечения 18 месяцев с даты приоритета, последствия, упомянутые в 
пункте 1, наступают только по истечении 18 месяцев с даты 
приоритета.
      4. Национальное законодательство любого указанного 
государства может предусматривать, что последствия, упомянутые в 
пункте 1, наступают только с даты, на которую копия международной 
заявки, опубликованной в соответствии со статьей 21, получена 
национальным ведомством такого государства или национальным 
ведомством, действующим от имени такого государства. Упомянутое 
ведомство незамедлительно публикует в своем бюллетене дату 
получения. 
                              Статья 30. 
           Конфиденциальный характер международной заявки 
       1. а) с учетом положений подпункта b) Международное бюро и 
Международные поисковые органы не разрешают доступ к международной 
заявке любому лицу или органу до международной публикации такой 
заявки за исключением случаев, когда имеется просьба или 
разрешение заявителя.
      b) Положения подпункта а) не распространяются на пересылку 
любых материалов в компетентный Международный поисковый орган, на 
пересылку, предусмотренную статьей 13, а также на рассылку, 
предусмотренную статьей 20.
      2. а) Национальные ведомства не должны разрешать доступ к 
международной заявке третьим лицам за исключением случаев, когда 
имеется просьба или разрешение заявителя, до наступления наиболее 
ранней из следующих дат:
      1) даты международной публикации международной заявки;
      2) даты получения материалов международной заявки в 
соответствии со статьей 20;
      3) даты получения копии международной заявки в соответствии 
со статьей 22.
      b) Положения пункта а) не препятствуют национальному 
ведомству информировать третьи лица о том, что оно является 
указанным ведомством, или публиковать этот факт. Однако такая 
информация или публикация может содержать только следующие данные: 
сведения о получающем ведомстве, имя заявителя, дату международной 
подачи, номер международной заявки и название изобретения.
      с) Положения пункта а) не препятствуют указанному ведомству, 
разрешать доступ к международной заявке судебным властям.
      3. Положения пункта 2 а) применимы к любому получающему 
ведомству, если только речь не идет о пересылке материалов, 
предусмотренной статьей 12 п.1.
      4. Для целей настоящей статьи термин "доступ" означает любые 
средства, включая личное сообщение и обычную публикацию, с помощью 
которых третьи лица могут получить сведения; при этом национальное 
ведомство, как правило, не должно публиковать международную заявку 
или ее перевод до международной публикации или, если в течение 20 
месяцев с даты приоритета не осуществлена международная 
публикация, до истечения 20 месяцев с упомянутой даты приоритета. 
                              Глава II. 
              Международная предварительная экспертиза 
                              Статья 31. 
               Требование на проведение международной 
                     предварительной экспертизы 
       1. По требованию заявителя по его международной заявке 
проводится международная предварительная экспертиза, как это 
предусмотрено в последующих положениях и в Инструкции.
      2. а) Любой заявитель, который является, как это определено 
в Инструкции, гражданином Договаривающегося государства, 
связанного положениями главы II, или лицом, проживающим в этом 
государстве, и международная заявка которого была подана в 
получающее ведомство такого государства или в получающее 
ведомство, действующее от имени такого государства, имеет право 
подать требование на проведение международной предварительной 
экспертизы.
      b) Ассамблея может разрешить лицам, имеющим право подавать 
международные заявки, подавать требования на проведение 
международной предварительной экспертизы даже в том случае, когда 
они являются гражданами государства или лицами, проживающими в 
государстве, которое не участвует в настоящем Договоре или 
участвует, но не связано положениями главы II.
      3. Требование на проведение международной предварительной 
экспертизы подается отдельно от международной заявки. Это 
требование составляется на установленном языке, по установленной 
форме и содержит установленные сведения.
      4. а) В требовании должны быть определены Договаривающееся 
государство или государства, в которых заявитель намеревается 
использовать результаты международной предварительной экспертизы 
("выбранные государства"). Дополнительные Договаривающиеся 
государства могут быть выбраны позднее. Выбор может быть сделан 
только из числа Договаривающихся государств, уже указанных в 
соответствии со статьей 4.
      b) Заявители, упомянутые в пункте 2 а), имеют право выбрать 
любое Договаривающееся государство, связанное положениями главы 
II. Заявители, упомянутые в пункте 2 b), имеют право выбрать 
только те Договаривающиеся государства, связанные положениями 
главы II, которые заявили, что они не возражают быть выбранными 
такими заявителями.
      5. Требование сопровождается уплатой установленных пошлин в 
установленный срок.
      6. а) Требование подается в компетентный Орган международной 
предварительной экспертизы, упомянутый в статье 32.
      b) Просьба о любом дополнительном выборе подается в 
Международное бюро.
      7. Каждое выбранное ведомство уведомляется о его выборе. 
                              Статья 32. 
           Орган международной предварительной экспертизы 
       1. Международная предварительная экспертиза проводится 
Органом международной предварительной экспертизы.
      2. В случае подачи требований, упомянутых в статье 31 п.2 
а), получающее ведомство, а в случае подачи требований, упомянутых 
в статье 31 п.2 b), Ассамблея, в соответствии с соглашением, 
заключенным между заинтересованным Органом или органами 
международной предварительной экспертизы и Международным бюро, 
определяет Орган или органы международной предварительной 
экспертизы, компетентные проводить предварительную экспертизу.
      3. Положения статьи 16 п.3 применяются mutatis mutandis в 
отношении органов международной предварительной экспертизы. 
                              Статья 33. 
              Международная предварительная экспертиза 
       1. Целью международной предварительной экспертизы является 
составление предварительного и необязывающего заключения, 
представляется ли заявленное изобретение новым, соответствует ли 
оно изобретательскому уровню (является неочевидным) и может ли 
быть промышленно применимым.
      2. Для целей международной предварительной экспертизы 
заявленное изобретение считается новым, если его не порочит 
предшествующий уровень техники, как он определен Инструкцией.
      3. Для целей международной предварительной экспертизы 
заявленное изобретение считается соответствующим изобретательскому 
уровню, если оно, принимая во внимание уровень техники, как он 
определен Инструкцией, на соответствующую установленную дату не 
является очевидным для специалистов данной области.
      4. Для целей международной предварительной экспертизы 
заявленное изобретение считается промышленно применимым, если по 
своей природе оно может быть осуществлено или использовано (в 
технологическом смысле) в какой-либо отрасли промышленности. 
"Промышленность" следует понимать в самом широком смысле, как это 
определено Парижской конвенцией по охране промышленной 
собственности ( 995_123 ).
      5. Критерии, описанные выше, служат только для целей 
международной предварительной экспертизы. Любое Договаривающееся 
государство может применять дополнительные или иные критерии для 
решения вопроса, является ли заявленное изобретение 
патентоспособным в этом государстве.
      6. При проведении международной предварительной экспертизы 
принимаются во внимание все документы, на которые сделана ссылка в 
отчете о международном поиске. Могут также приниматься во внимание 
любые дополнительные документы, которые рассматриваются как 
имеющие отношение к данному конкретному случаю. 
                              Статья 34. 
            Процедура, применяемая Органом международной 
                     предварительной экспертизы 
       1. Процедура, применяемая Органом международной 
предварительной экспертизы, определяется положениями настоящего 
Договора, Инструкции и соглашения, которое Международное бюро 
заключает с этим Органом в соответствии с настоящим Договором и 
Инструкцией.
      2. а) Заявитель имеет право поддерживать контакт устно и 
письменно с Органом международной предварительной экспертизы.
      b) Заявитель имеет право вносить изменения в формулу 
изобретения, описание изобретения и чертежи в установленном 
порядке и в установленный срок до подготовки заключения 
международной предварительной экспертизы. Изменения не должны 
выходить за рамки того, что раскрыто в первоначально поданной 
международной заявке.
      с) Заявителю сообщается, по крайней мере один раз, в 
письменном виде мнение Органа международной предварительной 
экспертизы, если этот Орган не считает выполненными все следующие 
условия:
      1) изобретение удовлетворяет критериям, предусмотренным в 
статье 33 п.1;
      2) международная заявка удовлетворяет требованиям настоящего 
Договора и Инструкции в той мере, как установлено этим Органом;
      3) не предусматривается внесение каких-либо замечаний в 
соответствии со статьей 35 п.2. (последнее предложение).
      d) Заявитель может ответить на письменное сообщение, 
содержащее мнение Органа международной предварительной экспертизы.
      3. а) Если Орган международной предварительной экспертизы 
считает, что международная заявка не удовлетворяет требованию 
единства изобретения, как это определяется Инструкцией, он может 
предложить заявителю по усмотрению последнего или ограничить 
формулу таким образом, чтобы она соответствовала данному 
требованию, или уплатить дополнительные пошлины.
      b) Национальное законодательство любого выбранного 
государства может предусмотреть, что в случае, если заявитель 
предпочтет ограничить формулу в соответствии с подпунктом а), те 
части международной заявки, которые в результате ограничения не 
подвергались международной предварительной экспертизе, считаются 
изъятыми в отношении их действия в этом государстве, если 
заявитель не уплатит специальную пошлину в национальное ведомство 
этого государства.
      с) Если заявитель в установленный срок не выполнит 
требование, упомянутое в подпункте а), Орган международной 
предварительной экспертизы составляет заключение по тем частям 
международной заявки, которые, по его мнению, относятся к главному 
изобретению, и отмечает это в упомянутом заключении. Национальное 
законодательство любого выбранного государства может 
предусмотреть, что в случае, когда его национальное ведомство 
считает мнение Органа международной предварительной экспертизы 
обоснованным, те части международной заявки, которые не относятся 
к главному изобретению, считаются изъятыми в отношении их действия 
в этом государстве, если заявитель не уплатит специальную пошлину 
в это ведомство.
      4. а) Если Орган международной предварительной экспертизы 
считает, что:
      1) международная заявка относится к объекту, по которому, в 
соответствии с Инструкцией, Орган международной предварительной 
экспертизы не обязан проводить международную предварительную 
экспертизу, и в данном случае он принимает решение не проводить 
такую экспертизу, или
      2) описание изобретения, формула изобретения или чертежи 
являются настолько неясными, или формула изобретения настолько 
слабо подкрепляется описанием, что не может быть составлено 
никакого определенного заключения в отношении новизны, 
изобретательского уровня (неочевидности) или промышленной 
применимости заявленного изобретения,
      упомянутый Орган не рассматривает заявку в соответствии со 
статьей 33 п.1 и уведомляет заявителя об этом решении и его 
мотивах.
      b) Если любая из ситуаций, упомянутых в подпункте а), 
выявлена лишь по некоторым пунктам формулы изобретения или в связи 
с ними, положения упомянутого подпункта применяются только к этим 
пунктам формулы изобретения. 
                              Статья 35. 
        Заключение международной предварительной экспертизы 
       1. Заключение международной предварительной экспертизы 
составляется в установленный срок и по установленной форме.
      2. Заключение международной предварительной экспертизы не 
содержит никаких утверждений о том, является ли или представляет 
ли заявленное изобретение патентоспособным или непатентоспособным 
согласно какому-либо национальному законодательству. С учетом 
положений пункта 3 в заключении утверждается по каждому пункту 
формулы, представляется ли он удовлетворяющим критериям новизны, 
изобретательского уровня (неочевидности) и промышленной 
применимости, как они определены для целей международной 
предварительной экспертизы в статье 33 п.1-4. Это утверждение 
сопровождается ссылками на документы, которые считаются 
подтверждением сделанных выводов с такими пояснениями, которые 
требуются в данных конкретных обстоятельствах. Утверждение 
сопровождается также другими замечаниями, как это предусмотрено 
Инструкцией.
      3. а) Если Орган международной предварительной экспертизы при 
составлении заключения приходит к выводу, что имеет место 
какая-либо из ситуаций, упомянутых в статье 34 п. 4 а), в 
заключении международной предварительной экспертизы излагаются 
этот вывод и его мотивы. Это заключение не должно содержать 
каких-либо утверждений, предусмотренных в пункте 2.
      b) Если имеет место ситуация, упомянутая в статье 34 п.4 b), 
в заключении международной предварительной экспертизы по таким 
пунктам формулы изобретения излагаются выводы, как предусмотрено в 
подпункте а), тогда как по другим пунктам формулы изобретения 
заключение содержит утверждение, упомянутое в пункте 2. 
                              Статья 36. 
       Пересылка, перевод и рассылка заключения международной 
                     предварительной экспертизы 
       1. Заключение международной предварительной экспертизы вместе 
с установленными приложениями пересылается заявителю и 
Международному бюро.
      2. а) Заключение международной предварительной экспертизы и 
приложения к нему переводятся на установленные языки.
      b) Перевод упомянутого заключения выполняется Международным 
бюро или по его заказу, но под его ответственность, в то время как 
перевод названных приложений выполняется заявителем.
      3. а) Заключение международной предварительной экспертизы 
вместе с переводом (как установлено) и приложениями (на языке 
оригинала) рассылается Международным бюро в каждое выбранное 
ведомство.
      b) Установленный перевод приложений высылается заявителем в 
установленный срок в выбранные ведомства.
      4. Положения статьи 20 п.3 применяются mutatis mutandis в 
отношении копий любого документа, на который делается ссылка в 
заключении международной предварительной экспертизы и на который 
не делалась ссылка в отчете о международном поиске. 
                              Статья 37. 
           Изъятие требования на проведение международной 
         предварительной экспертизы или выбора государства 
       1. Заявитель может изъять выбор любого или всех государств.
      2. Изъятие выбора всех государств считается изъятием 
требования на проведение международной предварительной экспертизы.
      3. а) Международное бюро уведомляется о любом изъятии.
      b) Международное бюро, в свою очередь, уведомляет 
соответствующие выбранные ведомства и соответствующий Орган 
международной предварительной экспертизы.
      4. а) С учетом положений подпункта b), изъятие требования 
или выбора Договаривающегося государства считается изъятием 
международной заявки в отношении этого государства, если 
национальное законодательство этого государства не предусматривает 
иных последствий.
      b) Изъятие требования или выбора не должно рассматриваться 
как изъятие международной заявки, если это изъятие осуществляется 
до истечения соответствующего срока согласно статье 22; однако 
любое Договаривающееся государство может предусмотреть в своем 
национальном законодательстве, что вышеизложенное положение 
применимо только в том случае, если его национальное ведомство 
получит в упомянутый срок копию международной заявки вместе с ее 
переводом (как установлено) и национальную пошлину. 
                              Статья 38. 
      Конфиденциальный характер международной предварительной 
                             экспертизы 
       1. Международное бюро и Орган международной предварительной 
экспертизы без просьбы или согласия заявителя не разрешают доступ 
(в смысле статьи 30 п.4 и с учетом содержащегося в ней условия) к 
материалам международной предварительной экспертизы в любое время, 
любому лицу или органу; это положение не применяется к выбранным 
ведомствам после составления заключения международной 
предварительной экспертизы.
      2. С учетом положений пункта 1, а также статьей 36 п.1 и 3 и 
37 п.3 b), Международное бюро и Орган международной 
предварительной экспертизы без просьбы или разрешения заявителя не 
дают информацию о составлении или отказе в составлении заключения 
международной предварительной экспертизы, а также об изъятии или 
сохранении требования или какого-либо выбора. 
                              Статья 39. 
          Копия, перевод и пошлина для выбранных ведомств 
       1. а) Если выбор какого-либо Договаривающегося государства 
сделан до истечения 19-го месяца с даты приоритета, положения 
статьи 22 не применяются к такому государству, и заявитель 
представляет копию международной заявки (за исключением случая, 
когда рассылка уже осуществлена согласно статье 20) и ее перевод 
(как установлено), а также уплачивает национальную пошлину (если 
таковая предусмотрена) в каждое выбранное ведомство не позднее 30 
месяцев с даты приоритета.
      b) Для осуществления действий, упомянутых в подпункте а), 
любое национальное законодательство может установить сроки, 
которые истекают позже, чем предусмотрено в этом подпункте.
      2. Действие международной заявки, предусмотренное статьей 11 
п.3, прекращается в выбранном государстве с теми же последствиями, 
что и при изъятии любой национальной заявки в этом государстве, 
если заявитель не выполнит действий, изложенных в пункте 1 а), в 
соответствующий срок, упомянутый в пункте 1 а) или b).
      3. Любое выбранное ведомство может сохранить действие 
международной заявки, предусмотренное статьей 11 п.3, даже если 
заявитель не выполнит требований, изложенных в пункте 1 а) или b). 
                              Статья 40. 
        Отсрочка национальной экспертизы и другой процедуры 
       1. Если выбор какого-либо Договаривающегося государства 
сделан до истечения 19-го месяца с даты приоритета, положения 
статьи 23 не применяются к такому государству и национальное 
ведомство этого государства или национальное ведомство, 
действующее от имени этого государства, с учетом положений пункта 
2, не проводит экспертизу и другую процедуру по международной 
заявке до истечения соответствующего срока, упомянутого в статье 
39.
      2. Несмотря на положения пункта 1, любое выбранное ведомство 
по специальной просьбе заявителя может в любое время проводить 
экспертизу и другую процедуру по международной заявке. 
                              Статья 41. 
       Изменение формулы изобретения, описания изобретения и 
                  чертежей в выбранных ведомствах 
       1. Заявителю предоставляется возможность вносить изменения в 
формулу изобретения, описание изобретения и чертежи в каждом 
выбранном ведомстве в установленный срок. Выбранные ведомства не 
должны выдавать патент или отказывать в его выдаче до истечения 
такого срока, за исключением случаев, когда имеется специальное 
согласие заявителя.
      2. Изменения не должны выходить за рамки того, что раскрыто в 
первоначально поданной международной заявке, если это не 
допускается национальным законодательством выбранного государства.
      3. Изменения должны соответствовать требованиям национального 
законодательства выбранного государства во всех случаях, не 
предусмотренных настоящим Договором и Инструкцией.
      4. Если выбранное ведомство требует представления перевода 
международной заявки, изменения должны представляться на языке 
перевода. 
                              Статья 42. 
     Результаты национальной экспертизы в выбранных ведомствах 
       Выбранное ведомство, получая заключение международной 
предварительной экспертизы, не может требовать от заявителя 
представления копий документов или информации о содержании 
каких-либо документов, относящихся к экспертизе одной и той же 
международной заявки в любом другом выбранном ведомстве. 
                              Глава III. 
                          Общие положения 
                              Статья 43. 
               Испрашивание определенных видов охраны 
       В отношении любого указанного или выбранного государства, 
законодательство которого предусматривает выдачу авторских 
свидетельств, свидетельств о полезности, полезных моделей, 
дополнительных патентов или дополнительных свидетельств, 
дополнительных авторских свидетельств или дополнительных 
свидетельств о полезности, заявитель может указать, как 
установлено в Инструкции, что применительно к данному государству 
в его международной заявке испрашивается не патент, а авторское 
свидетельство, свидетельство о полезности, полезная модель, 
дополнительный патент или дополнительное свидетельство, 
дополнительное авторское свидетельство или дополнительное 
свидетельство о полезности; последствия определяются этим 
указанием заявителя. Для целей настоящей статьи и любого 
относящегося к ней правила положения статьи 2 2) не применяются. 
                              Статья 44. 
                   Испрашивание двух видов охраны 
       В отношении любого указанного или выбранного государства, 
законодательством которого допускается, что наряду с испрашиванием 
патента или какого-либо одного из видов охраны, перечисленных в 
статье 43, можно испрашивать еще и другой из упомянутых видов 
охраны, заявитель может указать, как установлено Инструкцией, оба 
вида охраны, которые он испрашивает; последствия определяются этим 
указанием заявителя. Для целей настоящей статьи положения статьи 2 
2) не применяются. 
                              Статья 45. 
                  Договоры о региональных патентах 
       1. Любой договор, предусматривающий выдачу региональных 
патентов (договор о региональном патенте) и представляющий право 
подавать заявки на такие патенты всем лицам, пользующимся, 
согласно статье 9, правом подавать международные заявки, может 
предусматривать, что международные заявки, содержащие указание или 
выбор государства-участника обоих договоров-договора о 
региональном патенте и настоящего Договора,- могут подаваться как 
заявки на региональные патенты.
      2. Национальное законодательство такого указанного или 
выбранного государства может предусматривать, что любое указание 
или выбор этого государства в международной заявке рассматривается 
как желание заявителя получить региональный патент согласно 
договору о региональном патенте. 
                              Статья 46. 
             Неправильный перевод международной заявки 
       Если объем охраны, вытекающий из какого-либо патента, 
выданного по международной заявке, из-за ее неправильного перевода 
превышает объем охраны, испрашиваемый в этой международной заявке 
на языке оригинала, компетентные органы заинтересованного 
Договаривающегося государства имеют право ограничить 
соответственно и с обратной силой объем охраны, вытекающий из 
патента, и объявить его недействительным и аннулированным в той 
мере, в которой он превышает объем охраны, испрашиваемый в 
международной заявке на языке оригинала. 
                              Статья 47. 
                               Сроки 
       1. Подробности относительно исчисления сроков, 
предусматриваемых настоящим Договором, определяются Инструкцией.
      2. а) Все сроки, установленные в I и II главах настоящего 
Договора, помимо пересмотра в соответствии со статьей 60, могут 
быть изменены решением Договаривающихся государств.
      b) Такие решения принимаются или на Ассамблее, или 
голосованием посредством переписки и должны быть единогласными.
      с) Подробности процедуры определяются Инструкцией. 
                              Статья 48. 
              Несоблюдение сроков в отдельных случаях 
       1. Если какой-либо срок, установленный настоящим Договором 
или Инструкцией, не был соблюден по причине перебоев в почтовом 
обслуживании или неизбежной потери, или задержки корреспонденции, 
срок считается соблюденным в случаях, предусмотренных Инструкцией, 
если представлены доказательства и соблюдены другие условия, 
определенные в Инструкции.
      2. а) Любое Договаривающееся государство, что касается его 
самого, допускает любую задержку в соблюдении сроков по причинам, 
которые предусмотрены национальным законодательством этого 
государства.
      б) Любое Договаривающее государство, что касается его самого, 
может допускать любую задержку в соблюдении сроков по другим 
причинам, в отличие от упомянутых в подпункте а). 
                              Статья 49. 
            Право на ведение дел в международных органах 
       Любой поверенный, патентный агент или другое лицо, имеющее 
право на ведение дел в национальном ведомстве, в которое подана 
международная заявка, имеет также право вести дела по данной 
заявке в Международном бюро, компетентном Международном поисковом 
органе и компетентном Органе международной предварительной 
экспертизы. 
                              Глава IV. 
                         Технические услуги 
                              Статья 50. 
               Услуги в области патентной информации 
       1. Международное бюро может оказывать услуги, называемые в 
настоящей статье "информационные услуги", путем предоставления 
технической и любой другой соответствующей информации, доступной 
ему на основе опубликованных документов, в первую очередь патентов 
и опубликованных заявок.
      2. Международное бюро может оказывать эти информационные 
услуги либо непосредственно, либо через один или несколько 
международных поисковых органов, либо через другие национальные 
или международные специализированные организации, с которыми 
Международное бюро может заключать соглашения.
      3. Информационные услуги осуществляются таким образом, чтобы 
содействовать приобретению технических знаний и технологии, 
включая имеющиеся опубликованные "ноу-хау", в особенности теми 
Договаривающимися государствами, которые являются развивающимися 
странами.
      4. Информационные услуги оказываются правительствам 
Договаривающихся государств, их гражданам и лицам, проживающим в 
этих государствах. Ассамблея может принять решение об оказании 
таких услуг и другим лицам.
      5. а) Любая услуга правительствам Договаривающихся государств 
оказывается за плату по себестоимости: однако, если это касается 
правительства Договаривающегося государства, являющегося 
развивающейся страной, услуга оказывается за более низкую плату, 
при условии, что разница может быть покрыта за счет прибыли от 
услуг, оказываемых не правительствам Договаривающихся государств, 
а другим лицам, или за счет источников, упомянутых в статье 51 п. 
4.
      b) Понимается, что плата, упомянутая в подпункте а), является 
платой помимо и сверх обычных плат за выполнение услуг 
национальным ведомством или за выполнение своих обязательств 
Международным поисковым органом.
      6. Подробности относительно применения положений настоящей 
статьи определяются решениями Ассамблеи и в пределах, 
устанавливаемых Ассамблеей, рабочими группами, которые Ассамблея 
может создать для этой цели.
      7. Ассамблея, когда она считает это необходимым, рекомендует 
порядок финансирования в дополнение к порядку, предусмотренному в 
пункте 5. 
                              Статья 51. 
                         Техническая помощь 
       1. Ассамблея учреждает Комитет по технической помощи 
(называемый в настоящей статье "Комитет").
      2. а) Члены Комитета избираются из числа Договаривающихся 
государств с должным учетом представительства развивающихся 
стран.
      b) Генеральный директор по своей инициативе или по просьбе 
Комитета приглашает для участия в работе Комитета представителей 
межправительственных организаций, занимающихся вопросами 
технической помощи развивающимся странам.
      3. а) Задача Комитета заключается в организации и наблюдении 
за технической помощью Договаривающимся государствам, которые 
являются развивающимися странами, в развитии их патентных систем 
на национальной или региональной основе.
      b) Техническая помощь включает, помимо прочего, подготовку 
специалистов, командирование экспертов и поставку оборудования как 
для целей демонстрации, так и для практического применения.
      4. Для финансирования проектов согласно настоящей статье 
Международное бюро стремится заключить соглашения, с одной 
стороны, с международными финансовыми организациями и 
межправительственными организациями, в частности, с Организацией 
Объединенных Наций, учреждениями Организации Объединенных Наций и 
специализированными организациями, связанными с Организацией 
Объединенных Наций и занимающимися вопросами оказания технической 
помощи, и, с другой стороны, с правительствами государств, 
получающих техническую помощь.
      5. Подробности относительно применения положений настоящей 
статьи определяются решениями Ассамблеи и в пределах, 
устанавливаемых Ассамблеей, рабочими группами, которые Ассамблея 
может создать для этой цели. 
                              Статья 52. 
                Связь с другими положениями Договора 
       Настоящая глава не затрагивает финансовых положений, 
содержащихся в других главах Договора. Эти положения не 
распространяются на настоящую главу или на ее применение. 
                               Глава V. 
                   Административные положения <...> 
                              Статья 58. 
                             Инструкция 
       1. Инструкция, прилагаемая к настоящему Договору, содержит 
правила:
      1) относительно требований, по которым настоящий Договор 
специально ссылается на Инструкцию или специально предусматривает, 
что они установлены или будут установлены;
      2) относительно любых административных требований, вопросов 
или процедур;
      3) относительно любых подробностей, полезных для применения 
положений настоящего Договора.
      2. а) Ассамблея имеет право вносить поправки в Инструкцию.
      b) С учетом положений пункта 3 поправки принимаются 
большинством в три четверти поданных голосов.
      3. а) Инструкция определяет правила, которые могут быть 
изменены:
      1) только единогласным решением,или
      2) только при условии, что не возражает ни одно 
Договаривающееся государство, национальное ведомство которого 
действует в качестве Международного поискового органа или Органа 
международной предварительной экспертизы, а в случае, когда 
обязанности такого Органа выполняет межправительственная 
организация, не возражает Договаривающееся государство-член этой 
организации, уполномоченное на это другими государствами-членами в 
рамках соответствующей инстанции данной межправительственной 
организации.
      b) Нераспространение в будущем применяемых требований на 
такие правила потребует выполнения условий, предусмотренных в 
подпунктах а) 1) и а) 2) соответственно.
      с) Распространение в будущем на какое-либо правило 
требований, предусмотренных в подпункте а), потребует 
единогласного решения.
      4. Инструкция предусматривает разработку Генеральным 
директором Административной инструкции под контролем Ассамблеи.
      5. В случае расхождений между положениями настоящего Договора 
и Инструкции применяются положения Договора.
      <...> 
                              Глава VIII. 
                    Заключительные положения <...> 
                              Статья 63. 
                     Вступление Договора в силу 
       1. а) С учетом положений пункта 3 настоящий Договор вступает 
в силу через три месяца после того, как восемь государств сдали 
на хранение свои ратификационные грамоты или акты о присоединении, 
при условий, что по крайней мере четыре государства из восьми 
удовлетворяют любому из следующих требований:
      1) количество заявок, поданных в таком государстве, согласно 
последним ежегодным статистическим данным, опубликованным 
Международным бюро, превысило 40 000;
      2) граждане такого государства или лица, проживающие в этом 
государстве, подали, согласно последним ежегодным статистическим 
данным, опубликованным Международным бюро, по крайней мере, 1000 
заявок в какую-либо зарубежную страну;
      3) национальное ведомство такого государства получило, 
согласно последним ежегодным статистическим данным, опубликованным 
Международным бюро, по крайней мере, 10 000 заявок от граждан 
зарубежных стран или лиц, проживающих в этих странах.
      b) для целей настоящего пункта термин "заявки" не включает 
заявки на полезные модели.
      2. С учетом положений пункта 3 любое государство, которое не 
стало участником настоящего Договора на дату вступления его в силу 
в соответствии с пунктом 1, становится связанным положениями 
настоящего Договора спустя три месяца после даты сдачи им на 
хранение ратификационной грамоты или акта о присоединении.
      3. Положения главы II и относящиеся к ним положения 
Инструкции, прилагаемой к настоящему Договору, применяются, 
однако, лишь с даты, на которую три государства, каждое из которых 
удовлетворяет по крайней мере одному из трех требований, 
перечисленных в пункте 1, стали участниками настоящего Договора, 
не сделав оговорки, предусмотренной в статье 64 п. 1, о том, что 
они не считают себя связанными положениями главы II. Эта дата, 
однако, не должна быть более ранней, чем дата вступления в силу 
Договора в соответствии с пунктом 1. 
                              Статья 64. 
                              Оговорки 
       1. а) Любое государство может заявить, что оно не считает 
себя связанным положениями главы II.
      b) Государства, делающие оговорку согласно подпункту а), не 
будут связаны положениями главы II и относящимися к ним 
положениями Инструкции.
      2. а) Любое государство, не сделавшее оговорку согласно 
пункту 1 а), может заявить, что:
      1) оно не считает себя связанным положениями статьи 39 п.1 
относительно представления копии международной заявки и ее 
перевода (как установлено);
      2) обязательство относительно отсрочки рассмотрения 
международной заявки на национальной стадии, предусмотренное 
положениями статьи 40, не препятствует публикации международной 
заявки или ее перевода национальным ведомством данного государства 
или при посредстве этого ведомства. При этом, однако, понимается, 
что такое государство не освобождается от ограничений, 
предусмотренных в статьях 30 и 38.
      b) Государства, делающие такую оговорку, будут связаны 
указанными положениями соответственно их заявлениям.
      3. а) Любое государство может заявить, что в тех случаях, 
когда это касается данного государства, международная публикация 
международной заявки не требуется.
      b) Если к истечению 18 месяцев с даты приоритета 
международная заявка содержит указание только таких государств, 
которые сделали оговорку в соответствии с подпунктом а), 
международная заявка не публикуется, как это предусмотрено статьей 
21 п. 2.
      с) Однако и в случае применения положений подпункта b) 
международная заявка публикуется Международным бюро:
      1) по просьбе заявителя, как предусмотрено в Инструкции;
      2) незамедлительно после публикации национальной заявки или 
патента, основанных на международной заявке, национальным 
ведомством указанного государства или от его имени, когда это 
государство сделало заявление в соответствии с подпунктом а), но 
не ранее 18 месяцев с даты приоритета.
      4. а) Любое государство, национальное законодательство 
которого предусматривает влияние своих патентов на уровень техники 
с даты, предшествующей дате публикации, но не приравнивает для 
целей определения уровня техники дату приоритета, заявленного 
согласно Парижской конвенции по охране промышленной собственности 
( 995_123 ), к дате фактической подачи заявки в это государство, 
может заявить, что подача вне этого государства международной 
заявки, содержащей его указание, не приравнивается для целей 
определения уровня техники к фактической подаче международной 
заявки в это государство.
      b) Любое государство, делающее оговорку в соответствии с 
подпунктом а), в этой части не связано положениями статьи 11 п. 3.
      с) Любое государство, делающее оговорку согласно подпункту 
а), должно одновременно сообщить в письменном виде, с какой даты и 
при каких условиях становится действительным в данном государстве 
влияние на уровень техники любой международной заявки, содержащей 
его указание. Это сообщение может быть изменено в любое время 
путем уведомления, направляемого Генеральному директору.
      5. Любое государство может заявить, что оно не считает себя 
связанным положениями статьи 59. В случае любого спора между 
каким-либо Договаривающимся государством, сделавшим такую 
оговорку, и любым другим Договаривающимся государством положения 
статьи 59 не применяются. 
   Патентное законодательство. 
  Нормативные акты и комментарии 
  М.:Юридическая литература, 1994 г.
Назад ]